Йов 30
1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
| ועתה שחקו עלי-- צעירים ממני לימים אשר-מאסתי אבותם-- לשית עם-כלבי צאני |
2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
| גם-כח ידיהם למה לי עלימו אבד כלח |
3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
| בחסר ובכפן גלמוד הערקים ציה--אמש שואה ומשאה |
4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
| הקטפים מלוח עלי-שיח ושרש רתמים לחמם |
5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
| מן-גו יגרשו יריעו עלימו כגנב |
6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
| בערוץ נחלים לשכן חרי עפר וכפים |
7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
| בין-שיחים ינהקו תחת חרול יספחו |
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
| בני-נבל גם-בני בלי-שם-- נכאו מן-הארץ |
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
| ועתה נגינתם הייתי ואהי להם למלה |
10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
| תעבוני רחקו מני ומפני לא-חשכו רק |
11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
| כי-יתרו (יתרי) פתח ויענני ורסן מפני שלחו |
12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
| על-ימין פרחח יקומו רגלי שלחו ויסלו עלי ארחות אידם |
13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
| נתסו נתיבתי להותי יעילו לא עזר למו |
14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
| כפרץ רחב יאתיו תחת שאה התגלגלו |
15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
| ההפך עלי בלהות תרדף כרוח נדבתי וכעב עברה ישעתי |
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
| ועתה--עלי תשתפך נפשי יאחזוני ימי-עני |
17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
| לילה--עצמי נקר מעלי וערקי לא ישכבון |
18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
| ברב-כח יתחפש לבושי כפי כתנתי יאזרני |
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
| הרני לחמר ואתמשל כעפר ואפר |
20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
| אשוע אליך ולא תענני עמדתי ותתבנן בי |
21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
| תהפך לאכזר לי בעצם ידך תשטמני |
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
| תשאני אל-רוח תרכיבני ותמגגני תשוה (תשיה) |
23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
| כי-ידעתי מות תשיבני ובית מועד לכל-חי |
24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
| אך לא-בעי ישלח-יד אם-בפידו להן שוע |
25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
| אם-לא בכיתי לקשה-יום עגמה נפשי לאביון |
26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
| כי טוב קויתי ויבא רע ואיחלה לאור ויבא אפל |
27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
| מעי רתחו ולא-דמו קדמני ימי-עני |
28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
| קדר הלכתי בלא חמה קמתי בקהל אשוע |
29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
| אח הייתי לתנים ורע לבנות יענה |
30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
| עורי שחר מעלי ועצמי-חרה מני-חרב |
31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
| ויהי לאבל כנרי ועגבי לקול בכים |
