Йов 30
1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
“Amma yanzu suna yi mini ba’a waɗanda na girme su, waɗanda iyayensu maza ba su isa su zama karnukan kiwon garken tumakina ba.
2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
Ina amfani ƙarfin hannuwansu gare ni, tun da ba su da sauran kuzari?
3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
Duk sun rame don rashi da yunwa, suna yawo a gaigayar ƙasa a kufai da dare.
4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
A cikin jeji suna tsinkar ganyaye marasa daɗi, jijiyoyin itacen kwakwa ne abincinsu.
5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
An kore su daga cikin mutanensu, aka yi musu ihu kamar ɓarayi.
6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
An sa dole su zauna a kwazazzabai da kuma cikin kogunan duwatsu da kuma cikin ramummuka cikin ƙasa.
7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
Suka yi ta kuka kamar dabbobi a jeji, suka taru a ƙarƙashin sarƙaƙƙiya.
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
Mutane marasa hankali marasa suna, an kore su daga ƙasar.
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
“Yanzu kuma’ya’yansu maza su suke yi mini ba’a cikin waƙa na zama abin banza a gare su.
10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
Suna ƙyamata suna guduna; suna tofa mini miyau a fuska.
11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
Yanzu da Allah ya kunce bakana ya ba ni wahala sun raba ni da mutuncina.
12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
A hannun damana’yan tā-da-na-zaune-tsaye sun tayar; sun sa tarko a ƙafafuna, sun yi shirin hallaka ni.
13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
Sun ɓata mini hanyata; sun yi nasara cikin hallaka ni, ba tare da wani ya taimake su ba.
14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
Suka nufo ni daga kowane gefe; suka auko mini da dukan ƙarfinsu.
15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
Tsoro ya rufe ni; an kawar mini mutuncina kamar da iska, dukiyata ta watse kamar girgije.
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
“Yanzu raina yana ƙarewa; kwanakin wahala sun kama ni.
17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
Dare ya huda ƙasusuwana; ina ta shan azaba ba hutawa.
18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
A cikin girman ikonsa Allah ya zama kamar riga a jikina; ya shaƙe ni kamar wuyan rigata.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
Ya jefa ni cikin laka, na zama ba kome ba sai ƙura da toka.
20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
“Na yi kuka gare ka ya Allah, amma ba ka amsa mini ba. Na tashi tsaye, amma sai ka dube ni kawai.
21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Ka dube ni ba tausayi; Ka kai mini hari da ƙarfin hannunka.
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Ka ɗaga ni sama ka ɗora ni a kan iska; ka jujjuya ni cikin hadari.
23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
Na san za ka sauko da ni ga mutuwa zuwa wurin da kowane mai rai zai je.
24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
“Ba shakka ba mai ɗora hannu a kan mutumin da yake cikin wahala. Lokacin da ya yi kukan neman taimako a cikin wahalarsa.
25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Ashe ban yi kuka domin waɗanda suke cikin damuwa ba? Ko zuciyata ba tă yi baƙin ciki domin matalauta ba?
26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
Duk da haka sa’ad da nake begen abu mai kyau, mugun abu ne ya zo; Sa’ad da nake neman haske, sai duhu ya zo.
27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
Zuciyata ba tă daina ƙuna ba; ina fuskantar kwanakin wahala.
28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
Na yi baƙi ƙirin, amma ba rana ce ta ƙona ni ba. Na tsaya a cikin mutane, na kuma yi kuka don taimako.
29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
Na zama ɗan’uwan diloli, na zama abokan mujiyoyi.
30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
Fatar jikina ta yi baƙi tana ɓarewa; jikina yana ƙuna da zazzaɓi.
31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
Garayata ta zama ta makoki, sarewata kuma ta zama ta kuka.
