Йов 30
1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
Jetzt aber lachen über mich, die an Jahren jünger sind als ich, deren Väter ich verschmäht hätte, sie neben die Hunde meiner Herde zu setzen.
2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
Wozu konnte die Arbeit ihrer Hände mir dienen, da es ihnen an ungebrochener Kraft gebrach?
3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
Durch Mangel und Hunger abgezehrt, benagten sie das dürre Land, welches längst wüste und verödet war.
4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
Sie pflückten die Melde ab beim Gesträuch, und die Ginsterwurzel war ihr Brot.
5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
Aus der Gemeinde wurden sie gejagt, man schrie über sie wie über Diebe.
6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
In grausigen Schluchten müssen sie wohnen, in Erdlöchern und Felsenhöhlen.
7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
Im Gebüsche kreischen sie und liegen unter Nesseln hingestreckt.
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
Kinder von Narren, Kinder Ehrloser, sind sie aus ihrem Lande verstoßen.
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
Und deren Spottlied bin ich nun geworden und diene ihnen zum Geschwätz.
10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
Sie verabscheuen und fliehen mich, und vor meinem Angesicht sparen sie den Speichel nicht.
11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
Denn meine Sehne hat Er aufgelöst und mich gebeugt, darum lassen sie den Zügel schießen vor mir.
12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
Zu meiner Rechten erhebt sich die Brut. Sie lassen meinen Füßen keine Ruhe und bahnen ihre Unheilswege gegen mich.
13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
Meinen Pfad haben sie zerstört, zu meinem Falle helfen sie, die keinen Helfer haben.
14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
Wie durch eine weite Bresche fallen sie über mich her, unter Kriegsgeschrei wälzen sie sich daher.
15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
Es ist Schrecken über mich gekommen; meine Ehre ist wie der Wind verflogen; und wie eine Wolke ist mein Heil vorübergegangen.
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
Und nun ergießt sich meine Seele in mir, denn die Tage meines Elends haben mich ergriffen.
17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
Die Nacht durchbohrt mein Gebein, und meine nagenden Schmerzen schlafen nicht;
18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
durch ihre große Heftigkeit verändert sich mein Kleid, wie ein Hemd umschließt es mich.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
Er hat mich in den Kot geworfen, und ich bin wie Staub und Asche geworden.
20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
Ich schreie zu dir, und du antwortest mir nicht, ich stehe da, und du beobachtest mich.
21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Du hast dich mir in einen unbarmherzigen Feind verwandelt, mit deiner gewaltigen Hand widerstehst du mir.
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Du setzest mich dem Wind aus und lässest mich dahinfahren, daß mir jeder Halt entschwindet.
23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
Denn ich weiß, daß du mich zum Tode führen wirst, ins Haus, wo alle Lebendigen zusammenkommen.
24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
Wahrlich, kein Bittender hat seine Hand ausgestreckt, wenn er in seinem Unglück schrie,
25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
daß ich nicht mit ihm geweint hätte in böser Zeit und meine Seele sich nicht um den Armen bekümmert hätte!
26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
Aber ich habe auf Gutes gehofft, und es kam Übel, ich habe auf das Licht gewartet, und es ist Finsternis gekommen.
27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
Meine Eingeweide wallen und wollen nicht stille werden; die Tage meines Jammers sind mir begegnet.
28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
Traurig gehe ich einher, ohne Sonne; ich bin in der Gemeinde aufgestanden und habe um Hilfe geschrieen.
29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
Ich bin ein Bruder geworden der Schakale und ein Gefährte der jungen Strauße.
30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
Meine Haut ist schwarz geworden an mir, und meine Gebeine sind vor Hitze verdorrt.
31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
Meine Harfe ist zu einem Trauerlied geworden und mein Flötenspiel zu lautem Weinen.
