Йов 30
1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
“And now, laughed at me, Have the younger in days than I, Whose fathers I have loathed to set With the dogs of my flock.
2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
Also—the power of their hands, why [is it] to me? On them old age has perished.
3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
With want and with harsh famine, They are gnawing a dry place [in] the recent night, [In] desolation and ruin,
4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
Those cropping mallows near a shrub, And their food [is] root of broom trees.
5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
They are cast out from the midst (They shout against them as a thief),
6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
To dwell in a frightful place of valleys, Holes of earth and clefts.
7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
They groan among shrubs, They are gathered together under nettles.
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
Sons of folly—even sons without name, They have been struck from the land.
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
And now, I have been their song, And I am to them for a byword.
10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
They have detested me, They have kept far from me, And from before me have not spared to spit.
11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
Because He loosed His cord and afflicts me, And the bridle from before me, They have cast away.
12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
A brood arises on the right hand, They have cast away my feet, And they raise up against me, Their paths of calamity.
13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
They have broken down my path, They profit by my calamity: He has no helper.
14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
They come as a wide breach, Under the desolation have rolled themselves.
15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
He has turned terrors against me, It pursues my abundance as the wind, And as a thick cloud, My safety has passed away.
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
And now, in me my soul pours itself out, Days of affliction seize me.
17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
[At] night my bone has been pierced in me, And my gnawing [pain] does not lie down.
18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
By the abundance of power, Is my clothing changed, As the mouth of my coat it girds me.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
Casting me into mire, And I have become like dust and ashes.
20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
I cry to You, And You do not answer me, I have stood, and You consider me.
21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
You are turned to be fierce to me, With the strength of Your hand, You oppress me.
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
You lift me up, You cause me to ride on the wind, And You melt—You level me.
23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
For I have known You bring me back [to] death, And [to] the house appointed for all living.
24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
Surely not against the heap Does He send forth the hand, Though they have safety in its ruin.
25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Did I not weep for him whose day is hard? My soul has grieved for the needy.
26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
When I expected good, then comes evil, And I wait for light, and darkness comes.
27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
My bowels have boiled, and have not ceased, Days of affliction have gone before me.
28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
I have gone mourning without the sun, I have risen, I cry in an assembly.
29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
I have been a brother to dragons, And a companion to daughters of the ostrich.
30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
My skin has been black on me, And my bone has burned from heat,
31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
And my harp becomes mourning, And my pipe the sound of weeping.”
