Йов 30
1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
Bvt now they that are yonger then I, mocke me: yea, they whose fathers I haue refused to set with the dogges of my flockes.
2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
For whereto shoulde the strength of their handes haue serued mee, seeing age perished in them?
3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
For pouertie and famine they were solitary, fleeing into the wildernes, which is darke, desolate and waste.
4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
They cut vp nettels by the bushes, and the iuniper rootes was their meate.
5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
They were chased forth from among men: they shouted at them, as at a theefe.
6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
Therfore they dwelt in the clefts of riuers, in the holes of the earth and rockes.
7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
They roared among the bushes, and vnder the thistles they gathered themselues.
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
They were the children of fooles and the children of villaines, which were more vile then the earth.
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
And now am I their song, and I am their talke.
10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
They abhorre me, and flee farre from mee, and spare not to spit in my face.
11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
Because that God hath loosed my corde and humbled mee, they haue loosed the bridle before me.
12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
The youth rise vp at my right hand: they haue pusht my feete, and haue trode on me as on the paths of their destruction.
13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
They haue destroyed my paths: they tooke pleasure at my calamitie, they had none helpe.
14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
They came as a great breach of waters, and vnder this calamitie they come on heapes.
15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
Feare is turned vpon mee: and they pursue my soule as the winde, and mine health passeth away as a cloude.
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
Therefore my soule is nowe powred out vpon me, and the dayes of affliction haue taken holde on me.
17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
It pearceth my bones in the night, and my sinewes take no rest.
18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
For the great vehemencie is my garment changed, which compasseth me about as the colar of my coate.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
He hath cast me into the myre, and I am become like ashes and dust.
20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
Whe I cry vnto thee, thou doest not heare me, neither regardest me, when I stand vp.
21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Thou turnest thy selfe cruelly against me, and art enemie vnto mee with the strength of thine hand.
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Thou takest me vp and causest mee to ride vpon the winde, and makest my strength to faile.
23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
Surely I knowe that thou wilt bring mee to death, and to the house appoynted for all the liuing.
24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
Doubtles none can stretch his hand vnto the graue, though they cry in his destruction.
25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Did not I weepe with him that was in trouble? was not my soule in heauinesse for the poore?
26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
Yet when I looked for good, euill came vnto me: and when I waited for light, there came darkenesse.
27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
My bowels did boyle without rest: for the dayes of affliction are come vpon me.
28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
I went mourning without sunne: I stood vp in the congregation and cryed.
29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
I am a brother to the dragons, and a companion to the ostriches.
30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
My skinne is blacke vpon me, and my bones are burnt with heate.
31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
Therefore mine harpe is turned to mourning, and mine organs into the voyce of them that weepe.
