Йов 30
1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
But now people much younger than me laugh at me; people whose fathers I would not put to work with my sheepdogs.
2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
They are too weak to be any use to me; they're all worn-out.
3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
Thin through hunger and want, they try to eat the dry ground in the dark, desolate wilderness.
4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
There they pick desert herbs and the leaves of bushes, and eat the roots of broom trees.
5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
They were driven out of the community.
6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
People shouted after them as if they were thieves. They have to live in dangerous ravines, in caves and among the rocks.
7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
They shout out like animals among the bushes; they huddle together in the weeds for shelter.
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
They are foolish, nameless people that have been driven from the land.
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
Yet now they mock me in their songs; I have become a joke to them!
10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
They despise and shun me; they don't hesitate to spit in my face.
11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
God has made my bowstring loose and humbled me.
12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
The rabble rise up against me, they send me running; like a city under siege they devise ways to destroy me.
13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
They cut off my way of escape; they bring about my downfall and do this without anyone's help.
14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
They come in through a wide breach; they rush in as the wall comes tumbling down.
15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
Terrors overcome me; my honor is blown away by the wind; my salvation vanishes like a cloud.
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
And now my life is ebbing away; every day despair grips me.
17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
At night my bones are in agony; the pain gnaws at me and never stops.
18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
God grabs me roughly by my clothes; he pulls me by the collar of my shirt.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
He has thrown me in the mud; he has humbled me like dust and ashes.
20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
God, I cry to you but you don't answer; I stand before you, but you don't even notice me.
21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
You have turned cruel to me; you use your power to make me suffer.
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
You pick me up and blow me along in the wind; tossing me about in the whirlwind.
23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
I know you're taking me to my death, to the place where all the living go.
24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
Who would want to kick a man when he is down, when they cry for help in their time of trouble?
25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Didn't I weep for those having hard times? Didn't I grieve at what the poor suffered?
26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
But when I looked for good, only evil came, and when I waited for the light, all that came was darkness.
27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
Inside I am in turmoil, it never stops; I face days of despair.
28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
I am so depressed; seeing the sun doesn't help. I stand up in the assembly and cry for help.
29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
I am like a brother to the jackals, a companion to owls.
30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
My skin turns black on me; and my bones burn within me.
31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
My lyre only plays sad songs, and my pipe is the voice of those who weep.
