< Йов 30 >

1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
But now those who are younger than I make sport of me; those whose fathers I would not have put with the dogs of my flocks.
2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
Of what use is the strength of their hands to me? all force is gone from them.
3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
They are wasted for need of food, biting the dry earth; their only hope of life is in the waste land.
4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
They are pulling off the salt leaves from the brushwood, and making a meal of roots.
5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
They are sent out from among their townsmen, men are crying after them as thieves
6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
They have to get a resting-place in the hollows of the valleys, in holes of the earth and rocks.
7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
They make noises like asses among the brushwood; they get together under the thorns.
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
They are sons of shame, and of men without a name, who have been forced out of the land.
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
And now I have become their song, and I am a word of shame to them.
10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
I am disgusting to them; they keep away from me, and put marks of shame on me.
11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
For he has made loose the cord of my bow, and put me to shame; he has sent down my flag to the earth before me.
12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
The lines of his men of war put themselves in order, and make high their ways of destruction against me:
13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
They have made waste my roads, with a view to my destruction; his bowmen come round about me;
14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
As through a wide broken place in the wall they come on, I am overturned by the shock of their attack.
15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
Fears have come on me; my hope is gone like the wind, and my well-being like a cloud.
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
But now my soul is turned to water in me, days of trouble overtake me:
17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
The flesh is gone from my bones, and they give me no rest; there is no end to my pains.
18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
With great force he takes a grip of my clothing, pulling me by the neck of my coat.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
Truly God has made me low, even to the earth, and I have become like dust.
20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
You give no answer to my cry, and take no note of my prayer.
21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
You have become cruel to me; the strength of your hand is hard on me.
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Lifting me up, you make me go on the wings of the wind; I am broken up by the storm.
23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
For I am certain that you will send me back to death, and to the meeting-place ordered for all living.
24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
Has not my hand been stretched out in help to the poor? have I not been a saviour to him in his trouble?
25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Have I not been weeping for the crushed? and was not my soul sad for him who was in need?
26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
For I was looking for good, and evil came; I was waiting for light, and it became dark.
27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
My feelings are strongly moved, and give me no rest; days of trouble have overtaken me.
28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
I go about in dark clothing, uncomforted; I get up in the public place, crying out for help.
29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
I have become a brother to the jackals, and go about in the company of ostriches.
30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
My skin is black and dropping off me; and my bones are burning with the heat of my disease.
31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
And my music has been turned to sorrow, and the sound of my pipe into the noise of weeping.

< Йов 30 >