Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
Shure kwaizvozvo, Jobho akashamisa muromo wake ndokutuka zuva rokuberekwa kwake.
2 І Йов заговорив та й сказав:
Akati:
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
“Zuva rokuberekwa kwangu ngariparare, uye nousiku hwakanzi, ‘Kwaberekwa mwanakomana!’
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
Zuva iroro ngarishanduke rive rima; Mwari wokudenga ngaarege kuva nehanya naro; Chiedza ngachirege kuvhenekera pamusoro paro.
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Rima nomumvuri wakasviba ngazviritore zvakare; gore ngarigare pamusoro paro; kusviba ngakufukidze chiedza charo.
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Usiku uhwo rima guru ngaribate; ngahurege kuverengwa pakati pamazuva egore kana kunyorwa pamwedzi ipi zvayo.
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Usiku uhwo ngahushaye chibereko; ngaparege kunzwika kupembera kwomufaro mahuri.
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Vanotuka mazuva ngavatuke zuva iro, vaya vakagadzirira kumutsa Chikara Chikuru cheGungwa.
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Nyeredzi dzahwo dzamangwanani ngadzisvibe; ngahumirire chiedza chamasikati pasina uye ngahurege kuona hwerazuva hwamambakwedza;
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
nokuti hahuna kundipfigira mikova yechizvaro kuti huvanze dambudziko pamberi pangu.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
“Ko, ndakaregererei kufa pakuberekwa kwangu, nokufa pandaibuda mudumbu?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Mabvi akavapo seiko kuti andigamuchire namazamu kuti ndinwe?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
Nokuti zvino ndingadai ndakavata murugare; ndingadai ndivete uye ndakazorora
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
namadzimambo namakurukota enyika, vakazvivakira nzvimbo dzava matongo zvino,
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
navatongi vakanga vane goridhe, vakazadza dzimba dzavo nesirivha.
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
Kana kuti sei ndisina kuvigwa muvhu somwana asina kusvika, somucheche asina kumboona chiedza chezuva?
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
Ikoko vakaipa vanorega kutambudza, uye ikoko vakaneta vakazorora.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Nhapwa dzinofarirawo rugare rwadzo; havachanzwizve kudanidzira kwomuchairi wenhapwa.
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Vaduku navakuru variko, uye nhapwa yakasunungurwa kubva pana tenzi wayo.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
“Chiedza chinopirweiko vaya vari kusurukirwa, uye upenyu kune ane shungu pamwoyo,
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
kuna vaya vanoshuva kufa irwo rusingauyi, vanorutsvaka kupfuura pfuma yakavanzika,
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
vazere nomufaro uye vanofara pavanosvika muguva?
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
Upenyu hunopirweiko munhu ane nzira yakavanzika, iye akakomberedzwa naMwari noruzhowa?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Nokuti mafemo anosvika kwandiri pachinzvimbo chezvokudya, kugomera kwangu kunodururwa semvura.
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
Zvandaitya zvakandivinga; zvandaizeza zvaitika kwandiri.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
Handina rugare, handina runyararo; handina zororo, asi nhamo chete.”
