Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
Depois deste trabalho abriu sua boca, e amaldiçoou o dia de seu nascimento.
2 І Йов заговорив та й сказав:
Respondeu Jó:
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
“Que pereça o dia em que eu nasci, a noite que dizia: “Há um menino concebido”.
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
Que esse dia seja uma escuridão. Não deixe que Deus de cima o busque, nem deixar a luz brilhar sobre ela.
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Deixe a escuridão e a sombra da morte reivindicá-la para si mesmos. Deixe uma nuvem habitar sobre ela. Que tudo isso faça o dia negro aterrorizá-lo.
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Quanto a essa noite, deixe que a escuridão espessa se apodere dela. Que não se regozije entre os dias do ano. Que não chegue ao número dos meses.
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Eis, que essa noite seja estéril. Que nenhuma voz alegre venha aí.
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Let eles amaldiçoam quem amaldiçoa o dia, que estão prontos para despertar o leviatã.
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Que as estrelas de seu crepúsculo sejam escuras. Deixe que ela procure luz, mas não tenha nenhuma, nem deixá-lo ver as pálpebras da manhã,
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
porque não fechou as portas do ventre de minha mãe, nem escondeu problemas de meus olhos.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
“Por que eu não morri do útero? Por que eu não desisti do espírito quando minha mãe me aborreceu?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Por que os joelhos me receberam? Ou por que o peito, que eu deveria amamentar?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
Por enquanto, eu deveria ter me deitado e ter ficado quieto. Eu deveria ter dormido, então eu estaria em repouso,
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
com reis e conselheiros da terra, que construíram lugares de resíduos para si mesmos;
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
ou com príncipes que tinham ouro, que enchiam suas casas de prata;
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
ou como um nascimento inoportuno escondido que eu não tinha sido, como bebês que nunca viram a luz.
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
Ali os ímpios deixam de incomodar. Aí o cansaço está em repouso.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Ali os prisioneiros estão à vontade juntos. Eles não ouvem a voz do mestre de tarefas.
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Os pequenos e os grandes estão lá. O servo está livre de seu amo.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
“Por que se dá luz a quem está na miséria, vida para o amargo de alma,
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
que anseiam pela morte, mas ela não chega; e cavar para ele mais do que para tesouros escondidos,
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
que se regozijam excessivamente, e estão contentes, quando podem encontrar a sepultura?
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
Por que é dada luz a um homem cujo caminho está escondido, em quem Deus se envolveu?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Pois meu suspiro vem antes de eu comer. Meus gemidos são derramados como água.
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
Pois o que eu temo vem sobre mim, aquilo de que tenho medo vem até mim.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
Não estou à vontade, nem estou quieto, nem tenho descanso; mas vêm os problemas”.
