Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
Potem otworzył Ijob usta swoje, i złorzeczył dniowi swemu.
2 І Йов заговорив та й сказав:
I zawołał Ijob, mówiąc:
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
Bodaj był zginął dzień, któregom się urodził! i noc, w którą rzeczono: Począł się mężczyzna!
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
Bodaj się był on dzień obrócił w ciemność! By się był o nim nie pytał Bóg z wysokości, i nie był oświecony światłością!
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Bodaj go była zaćmiła ciemność i cień śmierci! by go był ogarnął obłok, i ustraszyła go gorącość dzienna!
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Bodaj była noc onę osiadła ciemność, aby nie szła w liczbę dni rocznych, i w liczbę miesięcy nie przyszła!
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Bodaj noc ona była samotna, a śpiewania aby nie było w niej!
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Bodaj ją byli przeklęli, którzy przeklinają dzień, którzy są gotowi, wzruszać płacz swój!
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Bodaj się były zaćmiły gwiazdy przy zmierzkaniu jej! a czekając światła, aby się go była nie doczekała, ani nie oglądała zorzy porannej!
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
Iż nie zawarła drzwi żywota mego, a nie skryła boleści od oczu moich.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Przeczżem w żywocie nie umarł, albo, gdym z żywota wyszedł, czemum nie zginął?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Przeczże mię piastowano na kolanach? a przeczżem ssał piersi?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
Albowiembym teraz leżał i odpoczywał; spałbym i miałbym pokój,
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
Z królmi i z radcami ziemi, którzy sobie budowali na miejscach pustych;
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
Albo z książętami, którzy mieli złoto, a napełniali domy swe srebrem,
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
Albo czemum się nie stał jako martwy płód skryty? albo jako niemowlątka, które nie oglądały światłości?
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
Tam niepobożni przestawają straszyć, i tam odpoczywają zwątleni w siłę.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Tamże więźniowie sobie wydychają, a nie słyszą głosu trapiącego ich,
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Mały i wielki tam sobie są równi a niewolnik wolny od pana swego.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
Przecz nędznemu dana jest światłość, a żywot tym, którzy są utrapionego ducha?
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
Którzy czekają śmierci, a nie przychodzi, choć jej pilniej szukają niż skarbów skrytych;
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
Którzyby się z radością weselili, pląsając, gdyby znaleźli grób.
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
Przecz dana jest światłość mężowi, którego droga skryta jest, a którego Bóg ciężkościami ogarnął?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Albowiem kiedy mam jeść, wzdychanie moje przychodzi, a rozchodzi się jako woda ryczenie moje;
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
Bo strach, któregom się lękał, przyszedł na mię, a czegom się obawiał, przydało mi się.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
Nie byłem bezpieczny, anim się uspokoił, anim odpoczywał, a przecież na mię przyszła trwoga.
