< Йов 3 >

1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
و بعد از آن ایوب دهان خود را باز کرده، روز خود را نفرین کرد.۱
2 І Йов заговорив та й сказав:
و ایوب متکلم شده، گفت:۲
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
«روزی که در آن متولد شدم، هلاک شود و شبی که گفتند مردی در رحم قرار گرفت،۳
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
آن روز تاریکی شود. و خدا از بالا بر آن اعتنانکند و روشنایی بر او نتابد.۴
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
تاریکی و سایه موت، آن را به تصرف آورند. ابر بر آن ساکن شود. کسوفات روز آن را بترساند.۵
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
و آن شب را ظلمت غلیظ فرو‌گیرد و در میان روزهای سال شادی نکند، و به شماره ماهها داخل نشود.۶
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
اینک آن شب نازاد باشد. و آواز شادمانی در آن شنیده نشود.۷
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
لعنت کنندگان روز، آن را نفرین نمایند، که در برانگیزانیدن لویاتان ماهر می‌باشند.۸
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
ستارگان شفق آن، تاریک گردد و انتظار نوربکشد و نباشد، و مژگان سحر را نبیند،۹
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
چونکه درهای رحم مادرم را نبست، و مشقت را ازچشمانم مستور نساخت.۱۰
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
«چرا از رحم مادرم نمردم؟ و چون از شکم بیرون آمدم چرا جان ندادم؟۱۱
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
چرا زانوها مراقبول کردند، و پستانها تا مکیدم؟۱۲
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
زیرا تا بحال می‌خوابیدم و آرام می‌شدم. در خواب می‌بودم واستراحت می‌یافتم.۱۳
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
با پادشاهان و مشیران جهان، که خرابه‌ها برای خویشتن بنا نمودند،۱۴
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
یابا سروران که طلا داشتند، و خانه های خود را ازنقره پر ساختند.۱۵
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
یا مثل سقط پنهان شده نیست می‌بودم، مثل بچه هایی که روشنایی را ندیدند.۱۶
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
در آنجا شریران از شورش باز می‌ایستند، و درآنجا خستگان می‌آرامند،۱۷
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
در آنجا اسیران دراطمینان با هم ساکنند، و آواز کارگذاران رانمی شنوند.۱۸
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
کوچک و بزرگ در آنجا یک‌اند. وغلام از آقایش آزاد است.۱۹
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
چرا روشنی به مستمند داده شود؟ و زندگی به تلخ جانان؟۲۰
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
که انتظار موت را می‌کشند و یافت نمی شود، و برای آن حفره می‌زنند بیشتر از گنجها.۲۱
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
که شادی وابتهاج می‌نمایند و مسرور می‌شوند چون قبر رامی یابند؟۲۲
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
چرا نور داده می‌شود به کسی‌که راهش مستور است، که خدا اطرافش را مستورساخته است؟۲۳
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
زیرا که ناله من، پیش از خوراکم می‌آید و نعره من، مثل آب ریخته می‌شود،۲۴
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
زیرا ترسی که از آن می‌ترسیدم، بر من واقع شد. و آنچه از آن بیم داشتم بر من رسید.۲۵
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
مطمئن و آرام نبودم و راحت نداشتم وپریشانی بر من آمد.»۲۶

< Йов 3 >