Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
Kana irratti Iyyoob afaan isaa banatee guyyaa itti dhalate abaare.
2 І Йов заговорив та й сказав:
Innis akkana jedhe:
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
“Guyyaan ani itti dhaladhe haa badu; halkan, ‘Ilmi dhalate!’ jedhame sunis haa badu.
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
Guyyaan sun haa dukkanaaʼu; Waaqni ol gubbaadhaa isa hin ilaalin; ifnis itti hin ifin.
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Dukkannii fi gaaddidduun guddaan isa haa dhaalan; duumessi isa irra haa buʼu; ifa isaa dukkanni haa liqimsu.
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Halkan sana dukkanni limixiin haa qabatu; guyyoota waggaa keessa jiranittis hin dabalamin yookaan jiʼoota kam iyyuu keessatti hin lakkaaʼamin.
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Halkan sun haa maseenu; ililleenis keessatti hin dhagaʼamin.
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Warri Lewaataanin kakaasuuf qophaaʼan, kanneen guyyoota abaaran guyyaa sana haa abaaran.
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Bakkalchi barii kan guyyaa sanaa haa dukkanaaʼu; ifa eeggatee haa dhabu; boruu baqaqus hin argin.
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
Inni ija koo duraa rakkina dhoksuuf, balbala gadameessa haadha kootii natti hin cufneetii.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
“Ani maaliif gadameessa haadha kootii keessatti hin badin? Maaliifis yeruman garaa keessaa baʼetti hin duʼin?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Jilbawwan na simatan, harmawwan ani hodhus maaliif achitti argaman?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
Ani silaa yoona nagaan nan ciisa; rafees nan boqodhan tureetii;
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
moototaa fi gorsitoota addunyaa warra iddoowwan amma diigamanii jiran ofii isaaniitiif qopheeffatan wajjin,
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
bulchitoota warqee qaban, kanneen manneen isaanii meetiidhaan guutatan wajjin nan boqodhan ture.
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
Yookaan ani maaliifin akkuma mucaa duʼee garaa baʼee, akkuma daaʼima ifa guyyaa hin arginiitti hin awwaalamin?
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
Achittis namoonni hamoonni jeequu ni dhiisu; dadhaboonnis achitti ni boqotu.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Boojiʼamtoonni nagaadhaan walii wajjin jiraatu; waca cunqursitoota isaaniis hin dhagaʼan.
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Xinnaa fi guddaan achi jira; garbichis gooftaa isaa jalaa bilisoomeera.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
“Maaliif warra gadadoo keessa jiraniif ifni warra lubbuun isaanii gadditeef immoo jireenyi kennama?
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
Warra duʼa hawwanii dhabaniif warra qabeenya dhokfame caalaa duʼa barbaadaniif
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
warra yommuu awwaalamuu gaʼanitti gammachuun guutamanii ililchaniif jireenyi maaliif kennama?
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
Nama karaan isaa duraa dhokateef nama Waaqni dallaa itti marse jireenyi maaliif kennama?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Gaddi buddeena naa taʼeera; aaduun koos akka bishaanii dhangalaʼa.
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
Wanni ani sodaadhe natti dhufeera; wanni na naasisus narra gaʼeera.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
Ani nagaa hin qabu; tasgabbiis hin qabu; jeequmsa malee boqonnaa hin qabu.”
