Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
post haec aperuit Iob os suum et maledixit diei suo
2 І Йов заговорив та й сказав:
et locutus est
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
pereat dies in qua natus sum et nox in qua dictum est conceptus est homo
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
dies ille vertatur in tenebras non requirat eum Deus desuper et non inlustret lumine
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
obscurent eum tenebrae et umbra mortis occupet eum caligo et involvatur amaritudine
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
noctem illam tenebrosus turbo possideat non conputetur in diebus anni nec numeretur in mensibus
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
sit nox illa solitaria nec laude digna
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
maledicant ei qui maledicunt diei qui parati sunt suscitare Leviathan
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
obtenebrentur stellae caligine eius expectet lucem et non videat nec ortum surgentis aurorae
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
quia non conclusit ostia ventris qui portavit me nec abstulit mala ab oculis meis
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
quare non in vulva mortuus sum egressus ex utero non statim perii
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
quare exceptus genibus cur lactatus uberibus
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
nunc enim dormiens silerem et somno meo requiescerem
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
cum regibus et consulibus terrae qui aedificant sibi solitudines
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
aut cum principibus qui possident aurum et replent domos suas argento
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
aut sicut abortivum absconditum non subsisterem vel qui concepti non viderunt lucem
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
ibi impii cessaverunt a tumultu et ibi requieverunt fessi robore
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
et quondam vincti pariter sine molestia non audierunt vocem exactoris
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
parvus et magnus ibi sunt et servus liber a domino suo
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
quare data est misero lux et vita his qui in amaritudine animae sunt
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
qui expectant mortem et non venit quasi effodientes thesaurum
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
gaudentque vehementer cum invenerint sepulchrum
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
viro cuius abscondita est via et circumdedit eum Deus tenebris
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
antequam comedam suspiro et quasi inundantes aquae sic rugitus meus
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
quia timor quem timebam evenit mihi et quod verebar accidit
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
nonne dissimulavi nonne silui nonne quievi et venit super me indignatio
