Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
그 후에 욥이 입을 열어 자기의 생일을 저주하니라
2 І Йов заговорив та й сказав:
욥이 말을 내어 가로되
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
나의 난 날이 멸망하였었더라면, 남아를 배었다 하던 그 밤도 그러하였었더라면,
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
그 날이 캄캄하였었더라면, 하나님이 위에서 돌아보지 마셨더라면, 빛도 그 날을 비취지 말았었더라면,
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
유암과 사망의 그늘이 그 날을 자기 것이라 주장하였었더라면, 구름이 그 위에 덮였었더라면, 낮을 캄캄하게 하는 것이 그 날을 두렵게 하였었더라면,
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
그 밤이 심한 어두움에 잡혔었더라면, 해의 날 수 가운데 기쁨이 되지 말았었더라면, 달의 수에 들지 말았었더라면,
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
그 밤이 적막하였었더라면, 그 가운데서 즐거운 소리가 일어나지 말았었더라면,
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
날을 저주하는 자 곧 큰 악어를 격동시키기에 익숙한 자가 그 밤을 저주하였었더라면,
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
그 밤에 새벽별들이 어두웠었더라면, 그 밤이 광명을 바랄지라도 얻지 못하며 동틈을 보지 못하였었더라면 좋았을 것을,
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
이는 내 모태의 문을 닫지 아니하였고 내 눈으로 환난을 보지 않도록 하지 아니하였음이로구나
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
어찌하여 내가 태에서 죽어 나오지 아니하였었던가 어찌하여 내 어미가 낳을 때에 내가 숨지지 아니하였던가
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
어찌하여 무릎이 나를 받았던가 어찌하여 유방이 나로 빨게 하였던가
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
그렇지 아니하였던들 이제는 내가 평안히 누워서 자고 쉬었을 것이니
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
자기를 위하여 거친 터를 수축한 세상 임금들과 의사들과 함께 있었을 것이요
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
혹시 금을 가지며 은으로 집에 채운 목백들과 함께 있었을 것이며
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
또 부지 중에 낙태한 아이 같아서 세상에 있지 않았겠고 빛을 보지 못한 아이들 같았었을 것이라
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
거기서는 악한 자가 소요를 그치며 거기서는 곤비한 자가 평강을 얻으며
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
거기서는 갇힌 자가 다 함께 평안히 있어 감독자의 소리를 듣지 아니하며
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
거기서는 작은 자나 큰 자나 일반으로 있고 종이 상전에게서 놓이느니라
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
어찌하여 곤고한 자에게 빛을 주셨으며 마음이 번뇌한 자에게 생명을 주셨는고
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
이러한 자는 죽기를 바라도 오지 아니하니 그것을 구하기를 땅을 파고 숨긴 보배를 찾음보다 더하다가
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
무덤을 찾아 얻으면 심히 기뻐하고 즐거워하나니
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
하나님에게 둘러싸여 길이 아득한 사람에게 어찌하여 빛을 주셨는고
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
나는 먹기 전에 탄식이 나며 나의 앓는 소리는 물이 쏟아지는 것 같구나
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
나의 두려워하는 그것이 내게 임하고 나의 무서워하는 그것이 내 몸에 미쳤구나
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
평강도 없고 안온도 없고 안식도 없고 고난만 임하였구나
