Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
斯て後ヨブ口を啓きて自己の日を詛へり
2 І Йов заговорив та й сказав:
ヨブすなはち言詞を出して云く
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
我が生れし日亡びうせよ 男子胎にやどれりと言し夜も亦然あれ
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
その日は暗くなれ 神上よりこれを顧みたまはざれ 光これを照す勿れ
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
暗闇および死蔭これを取もどせ 雲これが上をおほえ 日を暗くする者これを懼しめよ
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
その夜は黑暗の執ふる所となれ 年の日の中に加はらざれ 月の數に入ざれ
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
その夜は孕むこと有ざれ 歡喜の聲その中に興らざれ
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
日を詛ふ者レビヤタンを激發すに巧なる者これを詛へ
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
その夜の晨星は暗かれ その夜には光明を望むも得ざらしめ 又東雲の眼蓋を見ざらしめよ
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
是は我母の胎の戸を闔ずまた我目に憂を見ること無らしめざりしによる
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
何とて我は胎より死て出ざりしや 何とて胎より出し時に氣息たえざりしや
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
如何なれば膝ありてわれを接しや 如何なれば乳房ありてわれを養ひしや
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
否らずば今は我偃て安んじかつ眠らん 然ばこの身やすらひをり
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
かの荒墟を自己のために築きたりし世の君等臣等と偕にあり
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
かの黄金を有ち白銀を家に充したりし牧伯等と偕にあらん
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
又人しれず墮る胎兒のごとくにして世に出ず また光を見ざる赤子のごとくならん
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
彼處にては惡き者 虐遇を息め倦憊たる者安息を得
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
彼處にては俘囚人みな共に安然に居りて驅使者の聲を聞ず
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
小き者も大なる者も同じく彼處にあり僕も主の手を離る
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
如何なれば艱難にをる者に光を賜ひ 心苦しむ者に生命をたまひしや
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
斯る者は死を望むなれどもきたらず これをもとむるは藏れたる寳を掘るよりも甚だし
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
もし墳墓を尋ねて獲ば大に喜こび樂しむなり
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
その道かくれ神に取籠られをる人に如何なれば光明を賜ふや
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
わが歎息はわが食物に代り我呻吟は水の流れそそぐに似たり
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
我が戰慄き懼れし者我に臨み我が怖懼れたる者この身に及べり
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
我は安然ならず穩ならず安息を得ず唯艱難のみきたる
