Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
Ezután megnyitá Jób az ő száját, és megátkozá az ő napját.
2 І Йов заговорив та й сказав:
És szóla Jób, és monda:
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
Veszszen el az a nap, a melyen születtem, és az az éjszaka, a melyen azt mondták: fiú fogantatott.
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
Az a nap legyen sötétség, ne törődjék azzal az Isten onnét felül, és világosság ne fényljék azon.
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Tartsa azt fogva sötétség és a halál árnyéka; a felhő lakozzék rajta, nappali borulatok tegyék rettenetessé.
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Az az éjszaka! Sűrű sötétség fogja be azt; ne soroztassék az az esztendőnek napjaihoz, ne számláltassék a hónapokhoz.
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Az az éjszaka! Legyen az magtalan, ne legyen örvendezés azon.
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Átkozzák meg azt, a kik a nappalt átkozzák, a kik bátrak felingerelni a leviathánt.
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Sötétüljenek el az ő estvéjének csillagai; várja a világosságot, de az ne legyen, és ne lássa a hajnalnak pirját!
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
Mert nem zárta be az én anyám méhének ajtait, és nem rejtette el szemeim elől a nyomorúságot.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Mért is nem haltam meg fogantatásomkor; mért is ki nem multam, mihelyt megszülettem?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Mért vettek fel engem térdre, és mért az emlőkre, hogy szopjam?!
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
Mert most feküdném és nyugodnám, aludnám és akkor nyugton pihenhetnék –
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
Királyokkal és az ország tanácsosaival, a kik magoknak kőhalmokat építenek.
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
Vagy fejedelmekkel, a kiknek aranyuk van, a kik ezüsttel töltik meg házaikat.
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
Vagy mért nem lettem olyan, mint az elásott, idétlen gyermek, mint a világosságot sem látott kisdedek?
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
Ott a gonoszok megszünnek a fenyegetéstől, és ott megnyugosznak, a kiknek erejök ellankadt.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
A foglyok ott mind megnyugosznak, nem hallják a szorongatónak szavát.
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Kicsiny és nagy ott egyenlő, és a szolga az ő urától szabad.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
Mért is ad Isten a nyomorultnak világosságot, és életet a keseredett szivűeknek?
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
A kik a halált várják, de nem jön az, és szorgalmasabban keresik mint az elrejtett kincset.
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
A kik nagy örömmel örvendeznek, vigadnak, mikor megtalálják a koporsót.
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
A férfiúnak, a ki útvesztőbe jutott, és a kit az Isten bekerített köröskörül.
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Mert kenyerem gyanánt van az én fohászkodásom, és sóhajtásaim ömölnek, mint habok.
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
Mert a mitől remegve remegtem, az jöve reám, és a mitől rettegtem, az esék rajtam.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
Nincs békességem, sem nyugtom, sem pihenésem, mert nyomorúság támadt reám.
