< Йов 3 >

1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
Après cela, Job ouvrit la bouche et maudit le jour de sa naissance.
2 І Йов заговорив та й сказав:
Job répondit:
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
« Que périsse le jour où je suis né! la nuit qui a dit: « Un garçon a été conçu.
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
Que ce jour soit ténèbres. Ne laissez pas le Dieu d'en haut le chercher, ni laisser la lumière l'éclairer.
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Que les ténèbres et l'ombre de la mort le revendiquent pour eux. Qu'un nuage s'y attarde. Que tout ce qui rend le jour noir le terrifie.
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Quant à cette nuit, que d'épaisses ténèbres la saisissent. Qu'il ne se réjouisse pas parmi les jours de l'année. Qu'il n'entre pas dans le nombre des mois.
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Voici, que cette nuit soit stérile. Qu'aucune voix joyeuse n'y parvienne.
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Qu'ils le maudissent, ceux qui maudissent le jour! qui sont prêts à réveiller le Léviathan.
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Que les étoiles de son crépuscule soient sombres. Qu'il cherche de la lumière, mais n'en a pas, ni ne le laisse voir les paupières du matin,
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
parce qu'il n'a pas fermé les portes du ventre de ma mère, et n'a pas caché les problèmes à mes yeux.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
« Pourquoi ne suis-je pas mort dès le ventre de ma mère? Pourquoi n'ai-je pas renoncé à l'esprit quand ma mère m'a mis au monde?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Pourquoi les genoux m'ont-ils reçu? Ou pourquoi le sein, que je devrais allaiter?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
Pour l'instant, j'aurais dû me coucher et me taire. J'aurais dû dormir, alors j'aurais été en paix,
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
avec les rois et les conseillers de la terre, qui se sont construits des décharges pour eux-mêmes;
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
ou avec des princes qui avaient de l'or, qui ont rempli leurs maisons d'argent;
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
ou comme une naissance prématurée cachée, je n'avais pas été, comme des enfants qui n'ont jamais vu la lumière.
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
Là, les méchants cessent de s'inquiéter. Les personnes fatiguées y trouvent le repos.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Là, les prisonniers sont à l'aise ensemble. Ils n'entendent pas la voix du maître d'œuvre.
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Le petit et le grand sont là. Le serviteur est libre de son maître.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
« Pourquoi la lumière est-elle donnée à celui qui est dans la misère, la vie jusqu'à l'amertume de l'âme,
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
qui aspirent à la mort, mais elle ne vient pas; et creuser pour elle plus que pour des trésors cachés,
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
qui se réjouissent à l'excès, et sont heureux, quand ils peuvent trouver la tombe?
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
Pourquoi la lumière est-elle donnée à un homme dont le chemin est caché, que Dieu a mis à l'abri?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Car mes soupirs arrivent avant que je mange. Mes gémissements sont déversés comme de l'eau.
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
Car la chose que je crains vient sur moi, ce dont j'ai peur vient à moi.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
Je ne suis pas tranquille, je ne suis pas tranquille, je n'ai pas de repos; mais les problèmes arrivent. »

< Йов 3 >