Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
After this hath Job opened his mouth, and revileth his day.
2 І Йов заговорив та й сказав:
And Job answereth and saith: —
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
Let the day perish in which I am born, And the night that hath said: 'A man-child hath been conceived.'
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
That day — let it be darkness, Let not God require it from above, Nor let light shine upon it.
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Let darkness and death-shade redeem it, Let a cloud tabernacle upon it, Let them terrify it as the most bitter of days.
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
That night — let thick darkness take it, Let it not be united to days of the year, Into the number of months let it not come.
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Lo! that night — let it be gloomy, Let no singing come into it.
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Let the cursers of day mark it, Who are ready to wake up Leviathan.
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Let the stars of its twilight be dark, Let it wait for light, and there is none, And let it not look on the eyelids of the dawn.
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
Because it hath not shut the doors Of the womb that was mine! And hide misery from mine eyes.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Why from the womb do I not die? From the belly I have come forth and gasp!
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Wherefore have knees been before me? And what [are] breasts, that I suck?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
For now, I have lain down, and am quiet, I have slept — then there is rest to me,
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
With kings and counsellors of earth, These building wastes for themselves.
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
Or with princes — they have gold, They are filling their houses [with] silver.
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
(Or as a hidden abortion I am not, As infants — they have not seen light.)
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
There the wicked have ceased troubling, And there rest do the wearied in power.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Together prisoners have been at ease, They have not heard the voice of an exactor,
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Small and great [are] there the same. And a servant [is] free from his lord.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
Why giveth He to the miserable light, and life to the bitter soul?
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
Who are waiting for death, and it is not, And they seek it above hid treasures.
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
Who are glad — unto joy, They rejoice when they find a grave.
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
To a man whose way hath been hidden, And whom God doth shut up?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
For before my food, my sighing cometh, And poured out as waters [are] my roarings.
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
For a fear I feared and it meeteth me, And what I was afraid of doth come to me.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
I was not safe — nor was I quiet — Nor was I at rest — and trouble cometh!
