Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
At length Job opened his mouth, and cursed the day of his birth.
2 І Йов заговорив та й сказав:
And Job spake and said:
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
Perish the day in which I was born, and the night which said, “A man-child is conceived!”
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
Let that day be darkness; Let not God seek it from above; Yea, let not the light shine upon it!
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Let darkness and the shadow of death redeem it; Let a cloud dwell upon it; Let whatever darkeneth the day terrify it!
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
As for that night, let darkness seize upon it; Let it not rejoice among the days of the year; Let it not come into the number of the months!
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
O let that night be unfruitful! Let there be in it no voice of joy;
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Let them that curse the day curse it, Who are skilful to stir up the leviathan!
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Let the stars of its twilight be darkened; Let it long for light, and have none; Neither let it see the eyelashes of the morning!
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
Because it shut not up the doors of my mother's womb, And hid not trouble from mine eyes.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Why died I not at my birth? Why did I not expire when I came forth from the womb?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Why did the knees receive me, And why the breasts, that I might suck?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
For now should I lie down and be quiet; I should sleep; then should I be at rest,
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
With kings and counsellors of the earth, Who built up for themselves—ruins!
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
Or with princes that had gold, And filled their houses with silver;
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
Or, as a hidden untimely birth, I had perished; As infants which never saw the light.
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
There the wicked cease from troubling; There the weary are at rest.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
There the prisoners rest together; They hear not the voice of the oppressor.
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
The small and the great are there, And the servant is free from his master.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
Why giveth He light to him that is in misery, And life to the bitter in soul,
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
Who long for death, and it cometh not, And dig for it more than for hid treasures;
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
Who rejoice exceedingly, Yea, exult, when they can find a grave?
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
Why is light given to a man from whom the way is hid, And whom God hath hedged in?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
For my sighing cometh before I eat, And my groans are poured out like water.
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
For that which I dread overtaketh me; That at which I shudder cometh upon me.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
I have no peace, nor quiet, nor respite: Misery cometh upon me continually.
