Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
Afterward Iob opened his mouth, and cursed his day.
2 І Йов заговорив та й сказав:
And Iob cryed out, and sayd,
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
Let the day perish, wherein I was borne, and the night when it was sayde, There is a man childe conceiued.
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
Let that day bee darkenesse, let not God regarde it from aboue, neyther let the light shine vpon it,
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
But let darkenesse, and the shadowe of death staine it: let the cloude remayne vpon it, and let them make it fearefull as a bitter day.
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Let darkenesse possesse that night, let it not be ioyned vnto the dayes of the yeere, nor let it come into the count of the moneths.
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Yea, desolate be that night, and let no ioy be in it.
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Let them that curse the day, (being readie to renue their mourning) curse it.
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Let the starres of that twilight be dimme through darkenesse of it: let it looke for light, but haue none: neither let it see the dawning of the day,
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
Because it shut not vp the dores of my mothers wombe: nor hid sorowe from mine eyes.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Why died I not in the birth? or why dyed I not, when I came out of the wombe?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Why did the knees preuent me? and why did I sucke the breasts?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
For so shoulde I now haue lyen and bene quiet, I should haue slept then, and bene at rest,
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
With the Kings and counselers of the earth, which haue buylded themselues desolate places:
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
Or with the princes that had golde, and haue filled their houses with siluer.
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
Or why was I not hid, as an vntimely birth, either as infants, which haue not seene the light?
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
The wicked haue there ceased from their tyrannie, and there they that laboured valiantly, are at rest.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
The prisoners rest together, and heare not the voyce of the oppressour.
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
There are small and great, and the seruant is free from his master.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
Wherefore is the light giuen to him that is in miserie? and life vnto them that haue heauie hearts?
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
Which long for death, and if it come not, they would euen search it more then treasures:
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
Which ioy for gladnes, and reioyce, when they can finde the graue.
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
Why is the light giuen to the man whose way is hid, and whom God hath hedged in?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
For my sighing commeth before I eate, and my roarings are powred out like the water.
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
For the thing I feared, is come vpon me, and the thing that I was afraid of, is come vnto me.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
I had no peace, neither had I quietnesse, neither had I rest, yet trouble is come.
