Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
After this Job began speaking, cursing the day of his birth.
2 І Йов заговорив та й сказав:
He said,
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
“Wipe out the day I was born, and the night when it was announced that a boy had been conceived.
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
Turn that day to darkness. God above should not remember it. Don't let light shine on it.
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Take it back, darkness and death-shadow. A black cloud should overshadow it. It should be as terrifying as the darkness of an eclipse during the day.
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Blot out that night as if it never existed. Don't count it on the calendar. Don't let it have a day in any month.
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Let that night be childless, with no sounds of happiness heard.
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Those who place curses on certain days should curse it, those who have the power to raise Leviathan.
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Its early morning stars should stay dark. Looking for light, may none come, may it not see the glimmer of dawn
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
for it did not shut my mother's womb to prevent me from seeing trouble.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Why wasn't I stillborn? Why didn't I die at birth?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Why was there a lap for me to lie on, or breasts for me to suck?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
For now I would be lying down in peace. I would be sleeping and at rest,
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
along with the kings of this world and their officials whose palaces now lie in ruins,
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
or with noblemen who collected gold and filled their houses with silver.
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
Why wasn't I a miscarriage, buried in secret, a baby who never saw the light?
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
There in the grave the wicked give no more trouble, and those whose strength is gone have their rest.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
There prisoners take it easy—they don't hear the commands of their oppressors.
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Both small and great are there, and slaves are freed from their masters.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
Why does God give life to those who are suffering, living bitterly miserable lives,
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
those who are waiting for death that does not come and who are looking for death more desperately than hunting for treasure?
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
They're so incredibly happy when the reach the grave!
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
Why is light given to someone who doesn't know where they're going, someone God has fenced in?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
My groans are the bread I eat; my raging tears are the water I drink.
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
For all that I feared has happened to me; everything that I dreaded has come upon me.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
I have no peace, no quiet, no rest. All that comes is rage.”
