Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
After this, Job opened his mouth and cursed his day,
2 І Йов заговорив та й сказав:
and this is what he said:
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
May the day perish on which I was born, and the night, in which it was said, “A man has been conceived.”
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
May that day be turned into darkness, may God not seek it from above, and may light not illuminate it.
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Let darkness and the shadow of death obscure it, let a fog overtake it, and let it be enveloped in bitterness.
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Let a whirlwind of darkness take hold of that night, let it not be counted in the days of the year, nor numbered in the months.
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
May that night be alone and unworthy of praise.
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
May they curse it, who curse the day, who are prepared to awaken a leviathan.
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Let the stars be concealed with its darkness. Let it expect light, and not see it, nor the rising of the dawn in the East.
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
For it did not close the doors of the womb that bore me, nor take away evils from my eyes.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Why did I not die in the womb? Having left the womb, why did I not immediately perish?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Why was I received upon the knees? Why was I suckled at the breasts?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
For by now, I should have been sleeping silently, and taking rest in my sleep
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
with the kings and consuls of the earth, who build themselves solitudes,
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
either with princes, who possess gold and fill their houses with silver,
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
or, like a hidden miscarriage, I should not have continued, just like those who, being conceived, have not seen the light.
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
There the impious cease from rebellion, and there the wearied in strength take rest.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
And at such times, having been bound together without difficulty, they have not heard the voice of the bailiff.
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
The small and great are there, and the servant is free from his master.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
Why is light given to the miserable, and life to those who are in bitterness of soul,
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
who expect death, and it does not arrive, like those who dig for treasure
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
and who rejoice greatly when they have found the grave,
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
to a man whose way is hidden and whom God has surrounded with darkness?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Before I eat, I sigh; and like overflowing waters, so is my howl,
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
for the terror that I feared has happened to me, and so has the dread befallen me.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
Have I not remained hidden? Have I not kept silence? Have I not remained calm? Yet indignation has overcome me.
