Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
