Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
Och Job hof åter upp sitt ordspråk, och sade:
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
Ack! att jag vore såsom uti de förra månader, uti de dagar då Gud bevarade mig.
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
Då hans lykta sken öfver mitt hufvud, och jag i mörkrena gick vid hans ljus;
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Såsom jag var i min ungdoms tid, då Guds hemlighet var öfver mina hyddo;
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
Då den Allsmägtige ännu med mig var, och mine tjenare allt omkring mig;
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
Då jag tvådde min väg uti smör, och hälleberget utgöt mig oljoflodar;
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Då jag utgick till stadsporten, och lät bereda mig mitt säte på gatone;
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
Då mig ynglingar sågo, och undstungo sig, och de gamle uppstodo för mig;
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Då de öfverste igen vände att tala, och lade sina hand på sin mun;
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
Då Förstarnas röst gömde sig undan, och deras tunga lådde vid deras gom.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Ty hvilkens öra mig hörde, den prisade mig saligan; och hvilkens öga mig såg, den vittnade om mig.
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Förty jag halp den fattiga, som ropade, och den faderlösa, som ingen hjelpare hade.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Dens välsignelse, som förgås skulle, kom öfver mig; och jag tröstade enkones hjerta.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Rättfärdighet var min klädebonad, den iklädde jag såsom en kjortel; och min dom var min skrud.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Jag var dens blindas öga, och dens haltas fot.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Jag var de fattigas fader, och hvilken sak jag icke visste, den utfrågade jag.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Jag sönderslog dens orättfärdigas oxlatänder, och tog rofvet utu hans tänder.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Jag tänkte: Jag vill dö uti mitt näste, och göra mina dagar många såsom sand.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Min säd gick upp af vätsko, och dagg blef öfver min årsväxt.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Min härlighet förnyade sig för mig, och min båge förvandlade sig i mine hand.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
De hörde mig, och tigde; och vaktade uppå mitt råd.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Efter min ord talade ingen mer, och mitt tal dröp på dem.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
De vaktade på mig såsom på regn, och uppgapade med munnen såsom efter aftonregn.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Om jag log till dem, förläto de sig intet deruppå; och torde intet bedröfva mig.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
När jag ville komma till deras handlingar, så måste jag sitta främst; och bodde såsom en Konung ibland krigsfolk, då jag hugsvalade dem som sorgfulle voro.
