Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
Jobho akapfuurira mberi nokutaura kwake achiti:
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
“Haiwa ndinoshuva sei mwedzi yakapfuura, iwo mazuva andairindirwa naMwari,
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
mwenje wake pawaivhenekera pamusoro pangu uye ndaivhenekerwa nechiedza chake ndichifamba murima!
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Haiwa, iwo mazuva andakanga ndichine simba, ushamwari hwaMwari chaihwo huchiropafadza imba yangu,
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
Wamasimba Ose paakanga achineni uye vana vangu pavakanga vakandipoteredza,
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
painyorovedzwa nzira yangu noruomba, uye dombo richindidururira hova dzamafuta omuorivhi.
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
“Pandakaenda kusuo reguta ndikandogara muchivara,
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
majaya akandiona akatsaukira parutivi uye vatana vakasimuka;
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
vakuru vakaramba kutaura vakafumbira miromo yavo namaoko avo;
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
manzwi avakuru akanyararidzwa, uye ndimi dzavo dzikanamira kumusoro kwemiromo yavo.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Vose vakandinzwa vakataura zvakanaka pamusoro pangu, uye vose vakandiona vakandirumbidza,
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
nokuti ndakanunura varombo vaichemera rubatsiro, uye nherera dzakanga dzisina anobatsira.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Munhu akanga ofa akandiropafadza; ndakaita kuti mwoyo wechirikadzi uimbe.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Ndakafuka kururama sechipfeko changu; kururamisira kwaiva nguo yangu nenguwani yangu.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Ndakanga ndiri meso kumapofu namakumbo kuzvirema.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Ndakanga ndiri baba kuna vanoshayiwa; ndaimiririra mhaka yomutorwa.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Ndakavhuna meno emunhu akanga akaipa, ndikabvuta chaakanga akaruma.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
“Ndakafunga kuti, ‘Ndichafira mumba mangu, mazuva angu awanda sejecha.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Midzi yangu ichasvika kumvura, uye dova richava pamatavi angu usiku hwose.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Kukudzwa kwangu kucharamba kuri kutsva pandiri, uta hucharamba huri hutsva muruoko rwangu.’
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
“Vanhu vakanditeerera vachitarisira kwazvo, vanyerere vakamirira kurayira kwangu.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Shure kwokutaura kwangu, ivo havana kuzotaurazve; mashoko angu akawira panzeve dzavo zvinyoronyoro.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Vakandimirira kunge vakamirira mvura yomupfunhambuya, uye vakanwa mashoko angu kunge mvura yechirimo.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Pandakanyemwerera kwavari havana kuzvitenda; chiedza chechiso changu chaikosha kwavari.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Ndakavasarudzira nzira ini ndokugara saishe wavo; ndakagara samambo pakati pamauto ake; ndakanga ndakaita somunhu anonyaradza vanochema.
