Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
E Jó continuou a falar seu discurso, dizendo:
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
Ah quem me dera que fosse como nos meses passados! Como nos dias em que Deus me guardava!
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
Quando ele fazia brilhar sua lâmpada sobre minha cabeça, e eu com sua luz caminhava pelas trevas,
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Como era nos dias de minha juventude, quando a amizade de Deus estava sobre minha tenda;
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
Quando o Todo-Poderoso ainda estava comigo, meus filhos ao redor de mim;
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
Quando eu lavava meus passos com manteiga, e da rocha me corriam ribeiros de azeite!
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Quando eu saía para a porta da cidade, [e] na praça preparava minha cadeira,
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
Os rapazes me viam, e abriam caminho; e os idosos se levantavam, e ficavam em pé;
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Os príncipes se detinham de falar, e punham a mão sobre a sua boca;
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
A voz dos líderes se calava, e suas línguas se apegavam a céu da boca;
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
O ouvido que me ouvia me considerava bem-aventurado, e o olho que me via dava bom testemunho de mim.
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Porque eu livrava ao pobre que clamava, e ao órfão que não tinha quem o ajudasse.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
A bênção do que estava a ponto de morrer vinha sobre mim; e eu fazia o coração da viúva ter grande alegria.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Vestia-me de justiça, e ela me envolvia; e meu juízo era como um manto e um turbante.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Eu era olhos para o cego, e pés para o manco.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Aos necessitados eu era pai; e a causa que eu não sabia, investigava com empenho.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
E quebrava os queixos do perverso, e de seus dentes tirava a presa.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
E eu dizia: Em meu ninho expirarei, e multiplicarei [meus] dias como areia.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Minha raiz se estendia junto às águas, e o orvalho ficava de noite em meus ramos.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Minha honra se renovava em mim, e meu arco se revigorava em minha mão.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Ouviam-me, e esperavam; e se calavam ao meu conselho.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Depois de minha palavra nada replicavam, e minhas razões gotejavam sobre eles.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Pois esperavam por mim como pela chuva, e abriam sua boca como para a chuva tardia.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Se eu me ria com eles, não acreditavam; e não desfaziam a luz de meu rosto.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Eu escolhia o caminho para eles, e me sentava à cabeceira; e habitava como rei entre as tropas, como o consolador dos que choram.
