Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
E proseguiu Job em proferir o seu dito, e disse:
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
Ah! quem me dera ser como eu fui nos mezes passados! como nos dias em que Deus me guardava!
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
Quando fazia resplandecer a sua candeia sobre a minha cabeça e quando eu pela sua luz caminhava pelas trevas:
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Como era nos dias da minha mocidade, quando o segredo de Deus estava sobre a minha tenda:
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
Quando o Todo-poderoso ainda estava comigo, e os meus meninos em redor de mim.
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
Quando lavava os meus passos na manteiga, e da rocha me corriam ribeiros de azeite:
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Quando sahia a porta pela cidade, e na praça fazia preparar a minha cadeira:
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
Os moços me viam, e se escondiam, e até os edosos se levantavam e se punham em pé:
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Os principes continham as suas palavras, e punham a mão sobre a sua bocca:
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
A voz dos chefes se escondia: e a sua lingua se pegava ao seu paladar:
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Ouvindo-me algum ouvido, me tinha por bemaventurado: vendo-me algum olho, dava testemunho de mim;
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Porque eu livrava o miseravel, que clamava: como tambem o orfão que não tinha quem o soccoresse.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
A benção do que ia perecendo vinha sobre mim, e eu fazia que jubilasse o coração da viuva.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Vestia-me da justiça: e ella me servia de vestido: como manto e diadema era o meu juizo.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Eu fui o olho do cego, como tambem os pés do coxo:
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Aos necessitados era pae, e as causas de que eu não tinha conhecimento inquiria com diligencia;
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
E quebrava os queixaes do perverso, e dos seus dentes tirava a preza.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
E dizia: No meu ninho expirarei, e multiplicarei os meus dias como a areia.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
A minha raiz se estendia junto ás aguas, e o orvalho fazia assento sobre os meus ramos;
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
A minha honra se renovava em mim, e o meu arco se reforçava na minha mão.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Ouvindo-me esperavam, e em silencio attendiam ao meu conselho.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Acabada a minha palavra, não replicavam, e minhas razões distillavam sobre elles;
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Porque me esperavam, como a chuva; e abriam a sua bocca, como a chuva tardia
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Se me ria para elles, não o criam, e não faziam abater a luz do meu rosto;
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Eu escolhia o seu caminho, assentava-me como chefe, e habitava como rei entre as tropas: como aquelle que consola os que pranteiam.
