Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
UJobe waqhubeka ngenkulumo yakhe wathi:
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
“Ngiyaziloyisa lezozinyanga esezadlulayo, lezinsuku uNkulunkulu esangilinda,
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
lapho isibane sakhe sisakhanyisa phezu kwekhanda lami ngihamba ngokukhanya kwakhe emnyameni!
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Oh, lezinsuku ngisazizwa ukuthi ngiyimi, lapho ubudlelwano obukhulu loNkulunkulu busesendlini yami,
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
lapho uSomandla eseselami labantwabami besaphila lami,
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
lapho indlela yami ifafazwe ngolaza ledwala lingithululela impophoma zamafutha e-oliva.
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Ekuyeni kwami emasangweni edolobho ngafika ngahlala enkundleni,
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
amajaha angibona agudluka ema eceleni, abadala baphakama bema ngezinyawo;
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
amadoda ayizikhulu athula akaze akhuluma avala imilomo yawo ngezandla zawo;
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
amazwi ezikhulu ehliselwa phansi, inlimi zazo zanamathela olwangeni lwazo.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Loba ngubani owangizwayo wakhuluma kuhle ngami, kwathi labo abangibonayo bangibuka,
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
ngoba ngalamulela abayanga abacela uncedo, lezintandane ezazingelamsizi.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Indoda eyayisifa yangibusisa; ngenza inhliziyo yomfelokazi yahlabelela.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Ngavunula ukulunga njengezigqoko zami; ukwahlulela ngokulunga kwaba yisembatho sami lengwane yami.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Ngangingamehlo kwabayiziphofu lezinyawo kwabaqhulayo.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Nganginguyise kwabaswelayo; ngayimela indaba yesihambi.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Ngawephula amazinyo ababi ngahluthuna labo ababebabambile ngamazinyo abo.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Ngakhumbula ngathi, ‘Ngizafela endlini yami, insuku zami zinengi njengezinhlamvu zetshebetshebe.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Impande zami zizafinyelela emanzini, amazolo azalala emagatsheni ubusuku bonke.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Udumo lwami luzahlala lulutsha kimi, idandili lami lilitsha esandleni sami.’
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Abantu babengilalela belethemba, belindele ukwelulekwa bethule zwi.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Nxa sekukhulume mina, kungakhulumi omunye njalo; amazwi ami ayengena kamnandi ezindlebeni zabo.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Babengilindela njengokulindela izulu, bawanathe amazwi ami njengezulu lentwasa.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Ngangisithi ngingababobothekela, bathabe bangakholwa; ukukhanya kobuso bami kwakuligugu kubo.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Yimi engangibakhethela ukuthi benzeni ngoba ngisanduna kubo; ngangihlala njengenkosi phakathi kwamabutho ayo; ngangifana lomduduzi wabalilayo.”
