Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
Dia mbola nandroso nanao oha-teny ihany Joba ka nanao hoe:
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
Enga anie ka ho tahaka ny tamin’ ireny volana lasa ireny aho! Dia tahaka ilay tamin’ ny andro niarovan’ Andriamanitra ahy!
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
Fony mbola nazava teo ambonin’ ny lohako ny jirony, ary ny fahazavany no nandehanako tao amin’ ny maizina;
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Eny, tahaka ny toetro fony aho mbola fararano, raha niseho teo ambonin’ ny laiko ny fisakaizan’ Andriamanitra;
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
Fony mbola tao amiko ny Tsitoha, Ary nanodidina ahy ny zanako;
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
Fony mbola nanasa ny tongotro tamin’ ny rononomandry aho, ary ny vatolampy namoaka renirano diloilo teo amiko;
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Raha niainga niakatra ho eo amin’ ny vavahadin’ ny tanàna aho ka nametraka ny fipetrahako teo an-kalalahana,
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
Dia nahita ahy ny zatovo ka niampirimpirina; Ary niainga ny fotsy volo, dia nijoro;
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Nangina tsy niteny ny lehibe ka nitampim-bava;
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
Tsy sahy niteny ny mpanapaka, ary ny lelany niraikitra tamin’ ny lanilaniny.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Izay sofina nandre dia nanao ahy hoe sambatra; Ary Izay maso nahita dia vavolombelona ho ahy,
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Satria namonjy ny ory izay nitaraina aho sy ny kamboty izay tsy nanan-kamonjy.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Ny fisaoran’ izay efa ho faty dia tonga tamiko; Ary ny fon’ ny mpitondratena nampifaliko.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Nitafy fahamarinana aho, ka mba nitafy ahy kosa izy; Eny, tahaka ny lamba sy ny hamama ny rariny izay nananako.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Efa maso ho an’ ny jamba aho ary tongotra ho an’ ny mandringa.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Efa ray ho an’ ny malahelo aho, ary ny adin’ ny olona tsy fantatro aza nodinihiko.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Namaky ny nifin’ ny ratsy fanahy aho ka nandrombaka ny babo teo am-bavany
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Dia hoy izaho: Eo amin’ ny akaniko ihany no hialako aina, ary hanamaro ny androko toy ny fasika aho.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Ny fakako ho azon’ ny rano, ary ny ando hitoetra amin’ ny sampako mandritra ny alina.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Ho vaovao amiko lalandava ny voninahitro, ary ny tsipikako hihahenjana eny an-tanako.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Nihaino ahy ny olona, dia niandry, ka nangina tamin’ ny fanolorako saina izy.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Rehefa niteny aho, dia tsy mba namaly intsony izy; ary nitetevan’ ny teniko izy.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Niandry ahy toy ny fiandry ny ranonorana izy ary nitanatana vava toy ny fiandry ny fara-orana.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Raha nisy nila ho ketraka, dia mbola niseho miramirana taminy ihany ny tarehiko, ary tsy nahamaloka ny fahazavan’ ny tavako ireo.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Nifidy ny lalan-kalehany aho ka nipetraka ho lohany, eny, nitoetra toy ny mpanjaka teo amin’ ny miaramila sy toy ny mpampionona ny misaona aho.
