Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
Yobu n’ayongera okwogera nti,
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
“Nga nneegomba emyezi egyayita, ennaku Katonda mwe yali nga y’andabirira,
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
ettaala ye bwe yayakiranga omutwe gwange, n’ekitangaala kye bwe kyanjakiranga nga ntambulira mu kizikiza.
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Mu biro we nabeerera ow’amaanyi, omukwano gwa Katonda omuyitirivu nga gukuuma amaka gange,
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
Ayinzabyonna bwe yali ng’akyali nange n’abaana bange nga bakyanneetoolodde,
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
n’ekkubo lyange nga lisiigiddwa omuzigo n’olwazi nga lunfukirira omugga ogw’amafuta.
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
“Bwe nalaganga ku mulyango gw’ekibuga ne ntuula ku ntebe mu kifo we baakubiranga enkiiko,
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
abavubuka abato bandabanga ne badda ebbali, abakadde ne basituka ne bayimirira;
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
abakungu ab’oku ntikko ne balekeraawo okwogera, ne bakwata ne ku mimwa;
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
ab’ebitiibwa ne balekeraawo okwogera, ennimi zaabwe ne zeesibira waggulu mu kamwa.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Buli kutu okwampuliranga nga kwesiima, era n’abo abandabanga nga basiima
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
kubanga nawonyanga abaavu abaakaabiranga obuyambi, n’abatalina bakitaabwe abatalina abayamba.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Omusajja ng’afa, y’ansabira omukisa, ne ndeetera omutima gwa nnamwandu okuyimba.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Ne nnyambala obutuukirivu ng’engoye zange, obwenkanya bwe bwali omunagiro gwange era ekitambala kye neesiba ku mutwe.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Nnali maaso g’abamuzibe era ebigere by’abalema.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Nnali kitaawe w’abanaku, ne nneyama okuwolereza besimanyiiko.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Namenyanga amannyo g’abakozi b’ebibi, ne nziggya mu kamwa kaabwe, be baali bakutte.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
“Nalowooza nti, ‘Ndifiira mu nnyumba yange nga mpezezza ennaku zange nga nnyingi ng’omusenyu ogw’oku nnyanja.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Omulandira gwange gulituuka mu mazzi, era n’omusulo gulibeera ku ttabi lyange okukeesa obudde.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Ekitiibwa kyange tekirikaddiwa mu nze, n’omutego gwange ogw’akasaale gusigale nga tegukaddiye mu mukono gwange.’
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
“Abantu beesunganga okumpuliriza, nga balindirira mu kasirise amagezi gange.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Bwe namalanga okwogera, nga tewaba addayo kwogera, ebigambo byange byagwanga mpola mpola mu matu gaabwe.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Bannindiriranga ng’enkuba ne banywa ebigambo byange ng’enkuba eya ttoggo.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Bwe nabamwenyeranga nga tebakikkiriza; ekitangaala ky’oku maaso gange kyali kya muwendo gye bali.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Nabasalirangawo eky’okukola, ne ntuula nga kabaka n’amaggye ge; nnali ng’abo ababeesabeesa abakungubazi.”
