Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
Giobbe continuò a pronunziare le sue sentenze e disse:
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
Oh, potessi tornare com'ero ai mesi di un tempo, ai giorni in cui Dio mi proteggeva,
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
quando brillava la sua lucerna sopra il mio capo e alla sua luce camminavo in mezzo alle tenebre;
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
com'ero ai giorni del mio autunno, quando Dio proteggeva la mia tenda,
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
quando l'Onnipotente era ancora con me e i giovani mi stavano attorno;
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
quando mi lavavo in piedi nel latte e la roccia mi versava ruscelli d'olio!
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Quando uscivo verso la porta della città e sulla piazza ponevo il mio seggio:
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
vedendomi, i giovani si ritiravano e i vecchi si alzavano in piedi;
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
i notabili sospendevano i discorsi e si mettevan la mano sulla bocca;
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
la voce dei capi si smorzava e la loro lingua restava fissa al palato;
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
con gli orecchi ascoltavano e mi dicevano felice, con gli occhi vedevano e mi rendevano testimonianza,
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
perché soccorrevo il povero che chiedeva aiuto, l'orfano che ne era privo.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
La benedizione del morente scendeva su di me e al cuore della vedova infondevo la gioia.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Mi ero rivestito di giustizia come di un vestimento; come mantello e turbante era la mia equità.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Io ero gli occhi per il cieco, ero i piedi per lo zoppo.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Padre io ero per i poveri ed esaminavo la causa dello sconosciuto;
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
rompevo la mascella al perverso e dai suoi denti strappavo la preda.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Pensavo: «Spirerò nel mio nido e moltiplicherò come sabbia i miei giorni».
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
La mia radice avrà adito alle acque e la rugiada cadrà di notte sul mio ramo.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
La mia gloria sarà sempre nuova e il mio arco si rinforzerà nella mia mano.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Mi ascoltavano in attesa fiduciosa e tacevano per udire il mio consiglio.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Dopo le mie parole non replicavano e su di loro scendevano goccia a goccia i miei detti.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Mi attendevano come si attende la pioggia e aprivano la bocca come ad acqua primaverile.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Se a loro sorridevo, non osavano crederlo, né turbavano la serenità del mio volto.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Indicavo loro la via da seguire e sedevo come capo, e vi rimanevo come un re fra i soldati o come un consolatore d'afflitti.
