Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
Jòb tanmen pale ankò, li di:
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
-Ki moun ki va fè m' viv tan lontan an, lè Bondye t'ap voye je sou mwen an?
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
Lè sa a, Bondye te toujou la avèk mwen. Limyè li te klere anwo tèt mwen, li t'ap moutre m' kote pou m' mete pye m' nan fènwa a.
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Nan tan sa a, tout zafè m' t'ap mache byen. Bondye te zanmi m'. Li t'ap pwoteje kay mwen.
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
Bondye ki gen tout pouvwa a te toujou la avèk mwen. Mwen t'ap viv nan mitan tout pitit gason m' yo.
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
Bèf ak kabrit mwen yo te konn bay anpil lèt. Pye oliv mwen yo te donnen menm nan tè wòch.
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Lè mwen parèt pòtay lavil la, lè mwen pran plas mwen nan mitan chèf fanmi yo,
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
wè yo wè m', jenn gason yo mete kò yo sou kote, granmoun yo leve kanpe pa respè pou mwen.
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Notab yo sispann pale, yo fèmen bouch yo.
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
Ata chèf yo pa ka pale ankò! Lang yo vin lou nan bouch yo.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Tout moun ki te wè m' t'ap mache fè lwanj mwen, tout moun ki te tande m' te kontan avè m'.
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Mwen lonje men bay pòv malere ki nan ka ansanm ak timoun san papa ki san sekou.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Moun ki te nan pi gwo mizè t'ap fè lwanj mwen. Mwen te fè kè vèv yo kontan.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Mwen te toujou fè sa ki dwat. Mwen pa t' janm nan patipri.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Se mwen ki te wè pou avèg yo. Se mwen ki te mache pou kokobe yo.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Mwen te yon papa pou pòv malere yo. Mwen te kanpe pou defann kòz etranje yo.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Mwen te kraze pouvwa malveyan yo. Mwen sove moun ki te anba men yo.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Mwen t'ap di nan kè m': M'a viv kont viv mwen. M'a mouri sou kabann mwen ak kè poze.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Mwen te tankou yon pyebwa plante bò larivyè. Sou tout branch li yo se lawouze.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Moun pa ta janm sispann fè lwanj mwen. Mwen t'ap toujou gen tout fòs mwen sou mwen.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Lè m'ap pale, tout moun fèmen bouch yo. Yo louvri zòrèy yo, y'ap tann konsa konsèy m'ap bay.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Pawòl mwen tonbe nan kè yo tankou grenn lapli. Lè m' fin pale, pesonn pa gen anyen pou di ankò.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Yo t'ap tann mwen pale tankou tè sèk k'ap tann lapli. Yo rete bouch louvri pou ranmase sa m'ap di.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Lè yo dekouraje, mwen fè yon ti ri ak yo. Sa te kont pou remoute kouraj yo.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Mwen te kanpe alatèt yo. Mwen mennen yo tankou yon wa k'ap mennen sòlda li yo. Mwen di yo sa pou yo fè. Mwen te ba yo kouraj lè yo nan lafliksyon.
