Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
Job reprit sa parabole, et dit,
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
« Oh! si j'étais comme dans les mois d'autrefois, comme à l'époque où Dieu veillait sur moi;
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
quand sa lampe brillait sur ma tête, et par sa lumière j'ai traversé les ténèbres,
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
que j'étais dans la fleur de l'âge, quand l'amitié de Dieu était dans ma tente,
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
quand le Tout-Puissant était encore avec moi, et mes enfants étaient autour de moi,
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
quand mes pas étaient lavés au beurre, et le rocher a versé pour moi des flots d'huile,
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
quand je suis sorti par la porte de la ville, quand j'ai préparé mon siège dans la rue.
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
Les jeunes gens m'ont vu et se sont cachés. Le vieillard s'est levé et s'est mis debout.
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Les princes s'abstinrent de parler, et ont posé leur main sur leur bouche.
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
La voix des nobles était étouffée, et leur langue collée au palais.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Car lorsque l'oreille m'a entendu, elle m'a béni, et quand l'œil m'a vu, il m'a félicité,
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
car j'ai délivré le pauvre qui criait, et l'orphelin aussi, qui n'avait personne pour l'aider,
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
la bénédiction de celui qui était prêt à périr est venue sur moi, et j'ai fait en sorte que le cœur de la veuve chante de joie.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Je me suis revêtu de la justice, et elle m'a habillé. Ma justice était comme une robe et un diadème.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
J'étais les yeux des aveugles, et des pieds aux boiteux.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
J'ai été un père pour les nécessiteux. J'ai fait des recherches sur la cause de celui que je ne connaissais pas.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
J'ai brisé les mâchoires des injustes. et a arraché la proie de ses dents.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Alors j'ai dit: « Je mourrai dans ma propre maison », Je compterai mes jours comme le sable.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Ma racine s'étend jusqu'aux eaux. La rosée repose toute la nuit sur ma branche.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Ma gloire est fraîche en moi. Mon arc est renouvelé dans ma main.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
« Les hommes m'ont écouté, ils ont attendu, et j'ai gardé le silence pour mon conseil.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Après mes paroles, ils n'ont plus parlé. Mon discours est tombé sur eux.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Ils m'attendaient comme la pluie. Leurs bouches buvaient comme avec la pluie de printemps.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Je leur ai souri quand ils n'avaient pas confiance. Ils n'ont pas rejeté la lumière de mon visage.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
J'ai choisi leur voie, et je me suis assis comme chef. J'ai vécu comme un roi dans l'armée, comme celui qui réconforte les personnes en deuil.
