Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
And Job addeth to lift up his simile, and saith: —
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
Who doth make me as [in] months past, As [in] the days of God's preserving me?
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
In His causing His lamp to shine on my head, By His light I walk [through] darkness.
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
As I have been in days of my maturity, And the counsel of God upon my tent.
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
When yet the Mighty One [is] with me. Round about me — my young ones,
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
When washing my goings with butter, And the firm rock [is] with me rivulets of oil.
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
When I go out to the gate by the city, In a broad place I prepare my seat.
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
Seen me have youths, and they, been hidden, And the aged have risen — they stood up.
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Princes have kept in words, And a hand they place on their mouth.
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
The voice of leaders hath been hidden, And their tongue to the palate hath cleaved.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
For the ear heard, and declareth me happy, And the eye hath seen, and testifieth [to] me.
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
For I deliver the afflicted who is crying, And the fatherless who hath no helper.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
The blessing of the perishing cometh on me, And the heart of the widow I cause to sing.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Righteousness I have put on, and it clotheth me, As a robe and a diadem my justice.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Eyes I have been to the blind, And feet to the lame [am] I.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
A father I [am] to the needy, And the cause I have not known I search out.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
And I break the jaw-teeth of the perverse, And from his teeth I cast away prey.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
And I say, 'With my nest I expire, And as the sand I multiply days.'
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
My root is open unto the waters, And dew doth lodge on my branch.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
My honour [is] fresh with me, And my bow in my hand is renewed.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
To me they have hearkened, Yea, they wait, and are silent for my counsel.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
After my word they change not, And on them doth my speech drop,
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
And they wait as [for] rain for me, And their mouth they have opened wide [As] for the latter rain.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
I laugh unto them — they give no credence, And the light of my face cause not to fall.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
I choose their way, and sit head, And I dwell as a king in a troop, When mourners he doth comfort.
