Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
And Job adds to lift up his allegory and says:
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
“Who makes me as [in] months past, As [in] the days of God’s preserving me?
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
In His causing His lamp to shine on my head, By His light I walk [through] darkness.
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
As I have been in days of my maturity, And the counsel of God on my tent.
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
When yet the Mighty One [is] with me. Around me—my young ones,
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
When washing my goings with butter, And the firm rock [is] with me—streams of oil.
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
When I go out to the gate by the city, In a broad place I prepare my seat.
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
Youths have seen me, and they have been hidden, And the aged have risen—they stood up.
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Princes have kept in words, And they place a hand on their mouth.
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
The voice of leaders has been hidden, And their tongue has cleaved to the palate.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
For the ear heard, and declares me blessed, And the eye has seen, and testifies [to] me.
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
For I deliver the afflicted who is crying, And the fatherless who has no helper.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
The blessing of the perishing comes on me, And I cause the heart of the widow to sing.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
I have put on righteousness, and it clothes me, My justice as a robe and a crown.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
I have been eyes to the blind, And I [am] feet to the lame.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
I [am] a father to the needy, And the cause I have not known I search out.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
And I break the jaw-teeth of the perverse, And from his teeth I cast away prey.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
And I say, I expire with my nest, And I multiply days as the sand.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
My root is open to the waters, And dew lodges on my branch.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
My glory [is] fresh with me, And my bow is renewed in my hand.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
They have listened to me, Indeed, they wait, and are silent for my counsel.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
After my word they do not change, And my speech drops on them,
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
And they wait for me as [for] rain, And they have opened wide their mouth [As] for the spring rain.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
I laugh at them—they give no credence, And do not cause the light of my face to fall.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
I choose their way, and sit [as] head, And I dwell as a king in a troop, When he comforts mourners.”
