Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
So Iob proceeded and continued his parable, saying,
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
Oh that I were as in times past, when God preserued me!
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
When his light shined vpon mine head: and when by his light I walked thorowe the darkenesse,
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
As I was in the dayes of my youth: when Gods prouidence was vpon my tabernacle:
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
When the almightie was yet with me, and my children round about me.
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
When I washed my pathes with butter, and when the rocke powred me out riuers of oyle:
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
When I went out to the gate, euen to the iudgement seat, and when I caused them to prepare my seate in the streete.
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
The yong men saw me, and hid themselues, and the aged arose, and stood vp.
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
The princes stayed talke, and layde their hand on their mouth.
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
The voyce of princes was hidde, and their tongue cleaued to the roofe of their mouth.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
And when the eare heard me, it blessed me: and when the eye sawe me, it gaue witnesse to me.
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
For I deliuered the poore that cryed, and the fatherlesse, and him that had none to helpe him.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
The blessing of him that was ready to perish, came vpon me, and I caused the widowes heart to reioyce.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
I put on iustice, and it couered me: my iudgement was as a robe, and a crowne.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
I was the eyes to the blinde, and I was the feete to the lame.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
I was a father vnto the poore, and when I knewe not the cause, I sought it out diligently.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
I brake also the chawes of the vnrighteous man, and pluckt the praye out of his teeth.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Then I sayde, I shall die in my nest, and I shall multiplie my dayes as the sand.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
For my roote is spread out by the water, and the dewe shall lye vpon my branche.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
My glory shall renue towarde me, and my bowe shall be restored in mine hand.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Vnto me men gaue eare, and wayted, and helde their tongue at my counsell.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
After my wordes they replied not, and my talke dropped vpon them.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
And they wayted for me, as for the raine, and they opened their mouth as for the latter rayne.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
If I laughed on them, they beleeued it not: neither did they cause the light of my countenance to fall.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
I appoynted out their way, and did sit as chiefe, and dwelt as a King in the army, and like him that comforteth the mourners.
