Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
Job went on speaking.
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
“I wish I was back in the old days when God looked after me!
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
His light shone above me and lit my way through the darkness.
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
When I was young and strong, God was my friend and spoke to me in my home.
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
The Almighty was still with me and I was surrounded with my children.
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
My herds produced much milk, and oil flowed freely from my olive presses.
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
I went out to the city gate and took my seat in the public square.
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
The young men saw me and moved out of the way; the elders would stand up for me.
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
The leaders remained silent and covered their mouths with their hands.
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
The voices of the officials were hushed; they held their tongues in my presence.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Everyone who listened to me praised me; whoever saw me commended me,
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
because I gave to the poor who called out to me and the orphans who had no one to help them.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Those who were about to die blessed me; I made the widow sing for joy.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Being true and acting right were what I wore for clothing.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
I was like eyes for the blind and feet for the lame.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
I was like a father to the poor, and I defended the rights of strangers.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
I broke the jaw of the wicked and made them drop their prey from their teeth.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
I thought I would die at home, after many years.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Like a tree my roots spread out to the water; the dew rests on my branches overnight.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Fresh honors were always being given to me; my strength was renewed like an unfailing bow.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
People listened carefully to what I had to say; they kept quiet as they listened to my advice.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Once I had spoken they had nothing else to say; what I said was enough.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
They waited for me like people waiting for rain; their mouths wide open for the spring rain.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
When I smiled at them they could hardly believe it; my approval meant all the world to them.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
I decided the way forward as their leader, living like a king among his soldiers, and when they were sad I comforted them.
