Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
Ayub nomedo wuoyo kawacho niya,
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
“Yaye, mad ngʼato dwoka e ndalona machon kendo kinde mane Nyasaye orita maber,
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
ka en koda kuonde duto kendo ka lerne ne menyona kuonde motimo mudho mane awuothe!
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Ee, mano kaka agombo ndalogo mane pod ategno, kinde mane Nyasaye gwedho oda nikech ne en osiepna,
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
ma en ndalono ma Jehova Nyasaye Maratego ne pod ni koda kendo nyithinda noketa diere,
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
ne en ndalo ma yorega ne dhi maber kendo yiende mag zeituni ne nyak maber.
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
“Kindeno kane adonjo gie ranga dala mi abet e koma ei paw bura,
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
to yawuowi ne weyona yo ka onena to jodongo to ne oana malo.
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Jotend ogendini ne weyo wuoyo, kendo negilingʼ thi ka giumo dhogi.
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
Ruodhi kane onena to ne wuoyo gi dwol mapiny kendo onge ngʼama ne nyalo winjo gima negiwacho.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Ngʼato angʼata mane owinja ne loso maber kuoma, kendo joma nonena ne pwoya,
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
nikech ne akonyo joma odhier mane ywak ka dwaro kony, kod joma onge wuonegi mane onge gi joma dikonygi.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Ngʼama ne chiegni tho nogwedha; kendo namiyo chuny dhako ma chwore otho duogo mi ower gi mor.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Arwako tim makare kod adiera ka lepa.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Ne abedo wangʼ muofni kendo tiende pudhe.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Ne abedo wuon jochan; kendo ne akawo chandruok joma welo.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Ne aketho teko mar joma thiro ji mi agologi e lwet joma dwaro hinyogi.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
“Ne aparo e chunya ni, ‘Tho biro kawa mos ka adak maber e dalana, kendo ka hika mae pinyni oniangʼ,
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Achalo gi yath, madongo e bath aora madongo ka ngʼich nikech tiendene ochwo pi kendo thoo biro bedo e bedena gotieno.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Huma mara biro siko kalandore kendo tekra nosiki!’
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
“Ji ne chikona itgi ka geno konyruok mathoth, negirito rieko mawuok e dhoga ka gilingʼ mos.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Onge ngʼama ne loso bangʼa; wechena ne lwar e itgi mos ka ngʼidho.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Ne girita ka joma rito koth ndalo oro, kendo negimor gi wechena mana ka joma rito kodh chwiri.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Kane abwonjo kodgi to ne amako dhogi; kendo ler mane rieny koa e lela wangʼa, ne morogi ahinya.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
An ema ne anyisogi yo monego gilu kendo nabedo kaka ruodhgi; ne achalo ruoth e dier jokedo mage; bende ne achalo ngʼat mahoyo joma ywak.”
