Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
约伯又接着说：
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
惟愿我的景况如从前的月份， 如 神保守我的日子。
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
那时他的灯照在我头上； 我借他的光行过黑暗。
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
我愿如壮年的时候： 那时我在帐棚中， 神待我有密友之情；
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
全能者仍与我同在； 我的儿女都环绕我。
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
奶多可洗我的脚； 磐石为我出油成河。
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
我出到城门， 在街上设立座位；
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
少年人见我而回避， 老年人也起身站立；
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
王子都停止说话， 用手捂口；
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
首领静默无声， 舌头贴住上膛。
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
耳朵听我的，就称我有福； 眼睛看我的，便称赞我；
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
因我拯救哀求的困苦人 和无人帮助的孤儿。
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
将要灭亡的为我祝福； 我也使寡妇心中欢乐。
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
我以公义为衣服， 以公平为外袍和冠冕。
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
我为瞎子的眼， 瘸子的脚。
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
我为穷乏人的父； 素不认识的人，我查明他的案件。
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
我打破不义之人的牙床， 从他牙齿中夺了所抢的。
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
我便说：我必死在家中， 必增添我的日子，多如尘沙。
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
我的根长到水边； 露水终夜沾在我的枝上。
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
我的荣耀在身上增新； 我的弓在手中日强。
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
人听见我而仰望， 静默等候我的指教。
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
我说话之后，他们就不再说； 我的言语像雨露滴在他们身上。
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
他们仰望我如仰望雨， 又张开口如切慕春雨。
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
他们不敢自信，我就向他们含笑； 他们不使我脸上的光改变。
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
我为他们选择道路，又坐首位； 我如君王在军队中居住， 又如吊丧的安慰伤心的人。
