Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
Əyyub yenə misal çəkərək dedi:
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
«Kaş ki ötən aylar geri dönəydi – Allahın məni qoruduğu,
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
Çırağının başım üstə işıq saçdığı, Nuru ilə qaranlıqda gəzdiyim günlər.
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Kaş ki həyatımın çiçəkli günləri geri dönəydi – Mənə yar olan Allahın çadırımı qoruduğu,
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
Külli-İxtiyarın hər vaxt mənimlə olduğu, Övladlarımın ətrafımda dolandığı,
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
Yollarımın südlə yuyulduğu, Yanımdakı qayadan zeytun yağı axdığı günlər.
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Şəhər darvazasına gedərkən, Kürsümü meydanın başına qoyarkən
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
Gənclər məni görüb gizlənərdi, Yaşlılar ayağa qalxıb hörmət göstərərdi.
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Başçılar söhbətini dayandırardı, Əlləri ilə ağızlarını tutardı.
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
Əsilzadələrin səsi çıxmazdı, Dilləri damaqlarına yapışardı.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Qulaq məni eşidəndə alqışlayardı, Göz məni görəndə tərifləyərdi.
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Çünki imdad diləyən fəqiri, Köməksiz yetimi qurtarardım.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Son anlarını yaşayanlar mənə xeyir-dua verərdi, Dul qadının qəlbinə şən nəğmələr verərdim.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Libas kimi salehliyi geyinmişdim, Sanki ədalətim mənə cübbə və tac idi.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Korlara göz idim, Topallara ayaq idim,
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Yoxsulların atası idim, Qəriblərin müşküllərinin qayğısına qalırdım,
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Haqsızın çənəsini qırırdım, Ovunu dişlərindən qoparırdım.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Düşünürdüm: “Son nəfəsimi yuvamdaca verəcəyəm, Ömrümün günlərini qum qədər çoxaldacağam.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Köküm sulara tərəf rişələnəcək, Budaqlarıma şeh düşəcək.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Qazandığım şərəf təzələnəcək, Əlimə yeni ox-kaman gələcək”.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
İnsanlar ehtiramla məni dinlərdi, Səssizcə məsləhətimi gözlərdi.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Heç kim sözümün üstündən söz deməzdi, Sözlərim üzərlərinə tökülərdi.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Məni yağış kimi gözləyirdilər, Yaz yağışı tək sözlərimi içirdilər,
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Üzlərinə gülümsəyəndə gözlərinə inanmazdılar, Gülər üzümdən ruhlanardılar.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Onlara yol göstərərdim, başçı kimi əyləşərdim, Əsgərlərin arasında padşah kimi ömür sürərdim, Yaslılara təsəlli verənə bənzəyərdim.
