Йов 28
1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
Zagotovo obstaja žila za srebro in prostor za zlato, kjer ju prečiščujejo.
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
Železo je vzeto iz zemlje in bron je staljen iz kamna.
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
On postavlja konec temi in preiskuje vso popolnost: kamne iz teme in smrtno senco.
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
Poplava izbruhne ven, proč od prebivalca, celo vode, pozabljene od stopala. Posušene so, odtekle so proč od ljudi.
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
Glede zemlje, iz nje prihaja kruh, in pod njo je obrnjeno, kakor bi bil ogenj.
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
Njeni kamni so mesto za safirje in ta ima zlati prah.
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
Je steza, ki je nobena perjad ne pozna in ki je jastrebovo oko ni videlo.
8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
Levji mladiči je niso pomendrali niti krut lev ni šel mimo nje.
9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
Svojo roko izteguje nad skalo, gore prevrača pri koreninah.
10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
Reke vrezuje med skalami in njegovo oko vidi vsako dragoceno stvar.
11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
Poplave zvezuje pred poplavljanjem in stvar, ki je skrita, prinaša na svetlobo.
12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
Toda kje se bo našla modrost? In kje je kraj razumevanja?
13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
Človek ne ve za njeno vrednost niti je ni najti v deželi živih.
14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
Globina pravi: ›V meni je ni.‹ Morje pravi: ›Ta ni z menoj.‹
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
Ni je moč dobiti za zlato niti ne bo srebro odtehtano za njeno vrednost.
16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
Ta ne more biti primerjana z zlatom iz Ofírja, z dragocenim oniksom ali safirjem.
17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
Zlato in kristal ji ne moreta biti enaka in njena zamenjava ne bo za dragocenosti iz čistega zlata.
18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
Nobene omembe ne bo narejene o koralah ali o biserih, kajti cena modrosti je nad rubini.
19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
Topaz iz Etiopije ji ne bo enak niti ne bo ovrednotena s čistim zlatom.
20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
Od kod potem prihaja modrost? In kje je kraj razumnosti?
21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
Videti je, da je skrita pred očmi vseh živih in prikrita pred zračno perjadjo.
22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
Uničenje in smrt pravita: ›O njeni slavi sva slišala s svojimi ušesi.‹
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
Bog razume njeno pot in on pozna njen kraj.
24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
Kajti gleda do koncev zemlje in vidi pod celotnim nebom,
25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
ko naredi težo za vetrove in vode odmerja z mero.
26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
Ko je naredil odlok za dež in pot za bliskanje groma,
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
potem jo je videl in jo oznanja. Pripravlja jo, da, in razpoznava.
28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
Človeku pa pravi: ›Glej, strah Gospodov, to je modrost; in oditi od zla je razumevanje.‹«
