Йов 28
1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
Есть бо сребру место, отюнудуже и бывает, и место злату, отюнудуже очищается.
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
Железо бо из земли раждается, медь же равно камению сечется.
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
Чин положи тме, и вся концы сам испытует, камык тмы и сень смерти.
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
Пресечение потока от праха: забывающии же путь правый изнемогоша, от человек подвигошася.
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
Есть земля, из неяже изыдет хлеб: под нею обратися яко огнь.
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
Место сапфира камение ея, и персть злато ему.
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
Стезя, не позна ея птица, и не узре ю око супово,
8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
и не ходиша по ней сынове величавых, и не прейде по ней лев.
9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
На несекоме камени простре руку свою, преврати же из корения горы:
10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
бреги рек расторже, всякое же честное виде око мое:
11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
глубины же рек откры и показа силу свою на свет.
12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
Премудрость же откуду обретеся? И кое место есть ведения?
13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
Не весть человек пути ея, ниже обретеся в человецех.
14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
Бездна рече: несть во мне: и море рече: несть со мною.
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
Не дастся сокровище за ню, и не извесится сребро на изменение ея,
16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
и не сравнится со златом Софирским, со ониксом честным и сапфиром:
17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
не равно будет ей злато и кристаль, и изменение ея сосуди злати.
18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
Превысокая и бисерие не помянутся, и притяжи премудрость паче внутреннейших:
19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
не уравнится ей топазий Ефиопский, со златом чистым не сравнится.
20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
Премудрость же откуду обретеся? И кое место есть разуму?
21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
Утаися от всякаго человека, и от птиц небесных скрыся.
22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
Пагуба и смерть рекосте: слышахом ея славу.
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
Бог благо позна ея путь: Сам бо весть место ея.
24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
Ибо Сам поднебесную всю надзирает, ведый, яже на земли, вся, яже сотвори.
25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
Ветров вес и воде меру егда сотворил,
26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
тако видяй сочте, и путь в сотрясении гласов,
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
тогда виде ю и поведа ю, уготовав изследи
28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
и рече человеку: се, благочестие есть премудрость, а еже удалятися от зла есть ведение.
