Йов 28
1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
Da, srebro ima žice, i zlato ima mjesto gdje se topi.
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
Gvožðe se vadi iz praha, i iz kamena se topi mjed.
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
Mraku postavlja meðu, i sve istražuje èovjek do kraja, i kamenje u tami i u sjenu smrtnom.
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
Rijeka navre s mjesta svojega da joj niko ne može pristupiti; ali se odbije i odlazi trudom èovjeèjim.
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
Iz zemlje izlazi hljeb, i pod njom je drugo, kao oganj.
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
U kamenju je njezinu mjesto safiru, a ondje je prah zlatni.
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
Te staze ne zna ptica, niti je vidje oko kragujevo;
8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
Ne ugazi je mlado zvijerje, niti njom proðe lav.
9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
Na kremen diže ruku svoju; prevraæa gore iz dna.
10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
Iz stijene izvodi potoke, i svašta dragocjeno vidi mu oko.
11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
Ustavlja rijeke da ne teku, i što je sakriveno iznosi na vidjelo.
12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
Ali mudrost gdje se nalazi? i gdje je mjesto razumu?
13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
Ne zna joj èovjek cijene, niti se nahodi u zemlji živijeh.
14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
Bezdana veli: nije u meni; i more veli: nije kod mene.
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
Ne može se dati èisto zlato za nju, niti se srebro izmjeriti u promjenu za nju.
16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
Ne može se cijeniti zlatom Ofirskim, ni dragim onihom ni safirom.
17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
Ne može se izjednaèiti s njom ni zlato ni kristal, niti se može promijeniti za zaklade zlatne.
18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
Od korala i bisera nema spomena, jer je vrijednost mudrosti veæa nego dragom kamenju.
19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
Ne može se s njom izjednaèiti topaz Etiopski, niti se može cijeniti èistijem zlatom.
20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
Otkuda dakle dolazi mudrost? i gdje je mjesto razumu?
21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
Sakrivena je od oèiju svakoga živoga, i od ptica nebeskih zaklonjena.
22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
Pogibao i smrt govore: ušima svojima èusmo slavu njezinu.
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
Bog zna put njezin, i poznaje mjesto njezino.
24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
Jer gleda do krajeva zemaljskih i vidi sve što je pod svijem nebom.
25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
Kad davaše vjetru težinu, i mjeraše vodu mjerom,
26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
Kad postavljaše zakon daždu i put munji gromovnoj.
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
Još je onda vidje i oglasi je, uredi je i pretraži je.
28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
A èovjeku reèe: gle, strah je Božji mudrost, i uklanjati se oda zla jest razum.
