Йов 28
1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
Арӂинтул аре о минэ де унде се скоате ши аурул аре ун лок де унде есте скос ка сэ фие курэцит.
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
Ферул се скоате дин пэмынт ши пятра се топеште ка сэ дя арама.
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
Омул пуне капэт ынтунерикулуй, черчетязэ, пынэ ын цинутуриле челе май адынчь, петреле аскунсе ын негура ши ын умбра морций.
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
Сапэ о фынтынэ департе де локуриле локуите; пичоареле ну-й май сунт де ажутор, стэ атырнат ши се клатинэ, департе де локуинцеле оменешть.
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
Пэмынтул, де унде есе пыня, есте рэсколит ынэунтрул луй ка де фок;
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
петреле луй купринд сафир ши ын ел се гэсеште пулбере де аур.
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
Пасэря де прадэ ну-й куноаште кэраря. Окюл вултурулуй н-а зэрит-о,
8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
челе май труфаше добитоаче н-ау кэлкат пе еа ши леул н-а трекут ничодатэ пе еа.
9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
Омул ышь пуне мына пе стынка де кремене ши рэстоарнэ мунций дин рэдэчинэ.
10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
Сапэ шанцурь ын стынчь ши окюл луй привеште тот че есте де прец ын еле.
11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
Опреште курӂеря апелор ши скоате ла луминэ че есте аскунс.
12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
Дар ынцелепчуня унде се гэсеште? Унде есте локуинца причеперий?
13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
Омул ну-й куноаште прецул, еа ну се гэсеште ын пэмынтул челор вий.
14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
Адынкул зиче: ‘Ну есте ын мине’, ши маря зиче: ‘Ну есте ла мине.’
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
Еа ну се дэ ын скимбул аурулуй курат, ну се кумпэрэ кынтэринду-се ку арӂинт;
16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
ну се кынтэреште пе аурул дин Офир, нич пе ониксул чел скумп, нич пе сафир.
17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
Ну се поате асемэна ку аурул, нич ку диамантул, ну се поате скимба ку ун вас де аур алес.
18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
Мэрӂянул ши кристалул ну сунт нимик пе лынгэ еа: ынцелепчуня прецуеште май мулт декыт мэргэритареле.
19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
Топазул дин Етиопия ну есте ка еа ши аурул курат ну се кумпэнеште ку еа.
20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
Де унде вине атунч ынцелепчуня? Унде есте локуинца причеперий?
21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
Есте аскунсэ де окий тутурор челор вий, есте аскунсэ де пэсэриле черулуй.
22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
Адынкул ши моартя зик: ‘Ной ам аузит ворбинду-се де еа.’
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
Думнезеу ый штие друмул, Ел ый куноаште локуинца.
24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
Кэч Ел веде пынэ ла марӂиниле пэмынтулуй, зэреште тотул суб черурь.
25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
Кынд а рындуит греутатя вынтулуй ши кынд а хотэрыт мэсура апелор,
26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
кынд а дат леӂь плоий ши кынд а ынсемнат друмул фулӂерулуй ши тунетулуй,
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
атунч а вэзут ынцелепчуня ши а арэтат-о, й-а пус темелииле ши а пус-о ла ынчеркаре.
28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
Апой а зис омулуй: ‘Ятэ, фрика де Домнул, ачаста есте ынцелепчуня; депэртаря де рэу есте причепере.’”
