Йов 28
1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
Tiešām, sudrabam ir savi ceļi, kur tas rodas, un kausējamam zeltam sava vieta.
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
Dzelzs no zemes top ņemta, un no akmeņiem varš top kausēts.
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
Tumsai gals likts, un caur caurim cilvēks izmeklē arī pašā galējā tumsā apslēptos akmeņus.
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
Viņš izrok ceļu turp, kur neviens nedzīvo, un kur neviena kāja neved; tur viņš karājās un nolaižās tālu no cilvēkiem.
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
No zemes virsas izaug maize, viņas apakša top apgriezta kā no uguns.
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
Viņas akmeņos ir safīri, un tur rodas zelta graudi.
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
Ne ērglis šo ceļu nav ieraudzījis, ne vanaga acs to nav redzējusi.
8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
Briesmīgi zvēri pa to nav gājuši, un lauva pa to nav staigājis.
9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
Cilvēks pieliek savu roku pie akmeņiem, un izrok kalnu pamatus;
10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
Viņš izcērt ceļus akmeņu kalnos, un viņa acs ierauga visādus dārgumus;
11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
Viņš aizdara ūdeņus, kā nesūcās cauri, un izved gaismā, kas ir apslēpts.
12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
Bet gudrību, kur to atrod, un kur mājo atzīšana?
13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
Cilvēks nezin, ar ko lai to pērk un dzīvo zemē to nevar uziet.
14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
Bezdibenis saka: te viņas nav; un jūra saka: tā nav pie manis.
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
Zeltu par viņu nevar dot, nedz sudraba maksu par viņu iesvērt.
16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
To nevar uzsvērt ar Ofira zeltu nedz ar dārgiem oniksa un safīra akmeņiem.
17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
To neatsver ne zelts, ne spīdoši akmeņi, to nevar izmīt pret zelta glītumiem.
18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
Par pērlēm un kristālu nav ko runāt; jo gudrību mantot ir pārāki par pērlēm.
19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
Moru zemes topāzs viņai nav līdzīgs, un visu šķīstais zelts viņu nepanāk.
20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
Nu tad, no kurienes nāk gudrība un kur mājo atzīšana?
21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
Jo tā ir apslēpta priekš visu acīm, kas dzīvo, un putniem apakš debess tā ir nezināma.
22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
Elle un nāve saka: ar savām ausīm gan esam dzirdējuši viņas slavu.
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
Dievs pazīst viņas ceļu, un Tas zin viņas vietu.
24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
Jo Viņš skatās līdz pasaules galiem, Viņš redz, kas apakš visām debesīm.
25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
Kad Viņš vējam deva savu svaru un ūdeni nosvēra pēc mēra,
26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
Kad Viņš lietum sprieda likumu un zibenim un pērkonam ceļu,
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
Tad Viņš to izredzēja un to izteica, Viņš to sataisīja un izdibināja,
28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
Un sacīja uz cilvēku: redzi, Tā Kunga bijāšana, tā ir gudrība, un atstāties no ļauna, tā ir atzīšana.
