Йов 28
1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
"Hopeallakin on suonensa ja löytöpaikkansa kullalla, joka puhdistetaan;
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
rauta otetaan maasta, ja kivestä sulatetaan vaski.
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
Tehdään loppu pimeydestä, ja tutkitaan tyystin kivi, jonka synkkä pilkkopimeä peittää.
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
Kaivos louhitaan syvälle maan asujain alle; unhotettuina he riippuvat siellä ilman jalan tukea, heiluvat kaukana ihmisten ilmoilta.
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
Maasta kasvaa leipä, mutta maan uumenet mullistetaan kuin tulen voimalla.
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
Sen kivissä on safiirilla sijansa, siellä on kultahiekkaa.
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
Polkua sinne ei tiedä kotka, eikä haukan silmä sitä havaitse.
8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
Sitä eivät astu ylväät eläimet, ei leijona sitä kulje.
9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
Siellä käydään käsiksi kovaan kiveen, ja vuoret mullistetaan juuriaan myöten.
10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
Kallioihin murretaan käytäviä, ja silmä näkee kaikkinaiset kalleudet.
11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
Vesisuonet estetään tihkumasta, ja salatut saatetaan päivänvaloon.
12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
Mutta viisaus-mistä se löytyy, ja missä on ymmärryksen asuinpaikka?
13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
Ei tunne ihminen sille vertaa, eikä sitä löydy elävien maasta.
14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
Syvyys sanoo: 'Ei ole se minussa', ja meri sanoo: 'Ei se ole minunkaan tykönäni'.
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
Sitä ei voida ostaa puhtaalla kullalla, eikä sen hintaa punnita hopeassa.
16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
Ei korvaa sitä Oofirin kulta, ei kallis onyks-kivi eikä safiiri.
17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
Ei vedä sille vertoja kulta eikä lasi, eivät riitä sen vaihtohinnaksi aitokultaiset kalut.
18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
Koralleja ja kristalleja ei sen rinnalla mainita, ja viisauden omistaminen on helmiä kalliimpi.
19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
Ei vedä sille vertoja Etiopian topaasi, ei korvaa sitä puhdas kulta.
20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
Mistä siis tulee viisaus ja missä on ymmärryksen asuinpaikka?
21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
Se on peitetty kaiken elävän silmiltä, salattu taivaan linnuiltakin.
22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
Manala ja kuolema sanovat: 'Korvamme ovat kuulleet siitä vain kerrottavan'.
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
Jumala tietää tien sen luokse, hän tuntee sen asuinpaikan.
24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
Sillä hän katsoo maan ääriin saakka, hän näkee kaiken, mitä taivaan alla on.
25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
Kun hän antoi tuulelle voiman ja määräsi mitalla vedet,
26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
kun hän sääti lain sateelle ja ukkospilvelle tien,
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
silloin hän sen näki ja ilmoitti, toi sen esille ja sen myös tutki.
28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
Ja ihmiselle hän sanoi: 'Katso, Herran pelko-se on viisautta, ja pahan karttaminen on ymmärrystä'."
