Йов 28
1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
Sølvet har jo sit Leje, som renses, sit Sted,
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
Jern hentes op af Jorden, og Sten smeltes om til Kobber.
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
Paa Mørket gør man en Ende og ransager indtil de dybeste Kroge Mørkets og Mulmets Sten;
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
man bryder en Skakt under Foden, og glemte, foruden Fodfæste, hænger de svævende fjernt fra Mennesker.
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
Af Jorden fremvokser Brød, imedens dens Indre omvæltes som af Ild;
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
i Stenen der sidder Safiren, og der er Guldstøv i den.
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
Stien derhen er Rovfuglen ukendt, Falkens Øje udspejder den ikke;
8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
den trædes ikke af stolte Vilddyr, Løven skrider ej frem ad den.
9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
Paa Flinten lægger man Haand og omvælter Bjerge fra Roden;
10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
i Klipperne hugger man Gange, alskens Klenodier skuer Øjet;
11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
man tilstopper Strømmenes Kilder og bringer det skjulte for Lyset.
12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
Men Visdommen — hvor mon den findes, og hvor er Indsigtens Sted?
13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
Mennesket kender ikke dens Vej, den findes ej i de levendes Land;
14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
Dybet siger: »I mig er den ikke!« Havet: »Ej heller hos mig!«
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
Man faar den ej for det fineste Guld, for Sølv kan den ikke købes,
16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
den opvejes ikke med Ofirguld, med kostelig Sjoham eller Safir;
17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
Guld og Glar kan ej maale sig med den, den faas ej i Bytte for gyldne Kar,
18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
Krystal og Koraller ikke at nævne. At eje Visdom er mere end Perler,
19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
Ætiopiens Topas kan ej maale sig med den, den opvejes ej med det rene Guld.
20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
Men Visdommen — hvor mon den kommer fra, og hvor er Indsigtens Sted?
21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
Den er dulgt for alt levendes Øje og skjult for Himmelens Fugle;
22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
Afgrund og Død maa sige: »Vi hørte kun tale derom.«
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
Gud er kendt med dens Vej, han ved, hvor den har sit Sted;
24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
thi han skuer til Jordens Ender, alt under Himmelen ser han.
25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
Dengang han fastsatte Vindens Vægt og maalte Vandet med Maal,
26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
da han satte en Lov for Regnen, afmærked Tordenskyen dens Vej,
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
da skued og mønstred han den, han stilled den op og ransaged den.
28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
Men til Mennesket sagde han: »Se, HERRENS Frygt, det er Visdom, at sky det onde er Indsigt.«
