Йов 28
1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
“Da, srebro ima svoja nalazišta, a zlato mjesta gdje se pročišćava.
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
Ruda željezna iz zemlje se vadi, a iz rudače rastaljene bakar.
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
Ljudi tami postavljaju granice i kopaju do najvećih dubina za kamenom u mraku zakopanim.
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
Čeljad iz tuđine rovove dube do kojih ljudska ne dopire noga, visi njišuć' se, daleko od ljudi.
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
Krilo zemlje iz kojeg kruh nam niče kao od vatre sve je razrovano.
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
Stijene njene safira su skrovišta, prašina zlatna krije se u njima.
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
Tih putova ne znaju grabljivice, jastrebovo ih oko ne opaža.
8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
Zvijeri divlje njima nisu kročile niti je kada lav njima prošao.
9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
Ali na kamen diže čovjek ruku te iz korijena prevraća planine.
10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
U kamenu prokopava prolaze, oko mu sve dragocjeno opaža.
11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
Žilama vode on tok zaustavlja; stvari skrivene nosi na vidjelo.
12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
Ali otkuda nam Mudrost dolazi? Na kojemu mjestu Razum prebiva?
13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
Čovjek njezina ne poznaje puta, u zemlji živih nisu je otkrili.
14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
Bezdan govori: 'U meni je nema!' a more: 'Ne nalazi se kod mene!'
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
Zlatom se čistim kupiti ne može, ni cijenu njenu srebrom odmjeriti;
16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
ne mjeri se ona zlatom ofirskim, ni oniksom skupim pa ni safirom.
17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
Sa zlatom, staklom ne poređuje se, nit' se daje za sud od suha zlata.
18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
Čemu spominjat' prozirac, koralje, bolje je steći Mudrost no biserje.
19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
Što je prema njoj topaz etiopski? Ni čistim zlatom ne procjenjuje se.
20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
Ali otkuda nam Mudrost dolazi? Na kojemu mjestu Razum prebiva?
21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
Sakrivena je očima svih živih; ona izmiče pticama nebeskim.
22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
Propast paklena i Smrt izjavljuju: 'Za slavu njenu mi smo samo čuli.' (questioned)
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
Jedino je Bog put njen proniknuo, on jedini znade gdje se nalazi.
24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
Jer pogledom granice zemlje hvata i opaža sve pod svodom nebeskim.
25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
Kad htjede vjetru odredit težinu i mjerilom svu vodu izmjeriti,
26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
kad je zakone daždu nametnuo i oblacima gromovnim putove,
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
tad ju je vidio te izmjerio, učvrstio i do dna ispitao.
28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
A potom je rekao čovjeku: Strah Gospodnji - eto što je mudrost; 'Zla se kloni' - to ti je razumnost.”
