Йов 28
1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
Наистина има рудница за сребро, И място, гдето злато се плави.
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
Желязото се взема из земята, И медта се лее от камъка.
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
Човекът туря край на тъмнината, И издирва до най-далечните места, Камъните в тъмнината и в мрачната сянка.
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
Далеч то човешко жилище, гдето нозе не стъпват, Той си отваря рудница; Окачени далеч от човеците рудничарите се люлеят.
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
Колкото за земята, от нея произлиза хлябът? И под нея се разравя като че ли с огън.
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
Камъните и са място на сапфир, И златна пръст има в нея.
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
Хищна птица не знае тоя път И окото на сокол не го е видяло.
8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
Горделивите зверове не са стъпвали по него; Лъв не е заминавал през него.
9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
Човекът простира ръката си върху канарите, Превръща планините из корен.
10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
Разсича проломи между скалите; И окото му открива всичко що е скъпоценно
11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
И ограничава капането на водите; И скритото изважда на бял свят.
12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
Но мъдростта, где ще се намери? И где е мястото на разума?
13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
Човекът не познава цената й; И тя не се намира в земята на живите,
14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
Бездната казва: Не е у мене. И морето казва: Не е у мене.
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
Не може да се придобие със злато; И сребро не може да се претегли в замяна с нея.
16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
Не може да се оцени с офирско злато, Със скъпоценен оникс и сапфир.
17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
Злато и кристал не могат се сравни с нея, Нито може да се размени с вещи от на-чисто злато.
18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
Не ще се спомене корал или кристал за покупката й. Защото цената на мъдростта е по-висока от скъпоценните камъни.
19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
Топаз етиопски не ще се сравни с нея; Не ще се оцени тя с чисто злато.
20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
От, где прочее, дохожда мъдростта? И где е мястото на разума?
21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
Понеже е скрита от очите на всичките живи, И утаена от въздушните птици.
22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
Гибелта и смъртта казват: С ушите си чухме слух за нея.
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
Бог разбира пътя й, И Той знае мястото й;
24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
Понеже Той гледа до земните краища, И вижда под цялото небе,
25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
За да претегля тежината на ветровете, И да измерва водите с мярка.
26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
Когато направи закон за дъжда, И път за светкавицата на гръма,
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
Тогава Той я видя и изяви; Утвърди я, да! И я изследва;
28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
И каза на човека: Ето, Страх от Господа, туй е мъдрост, И отдалечаване от злото, това е разум.
