< Йов 27 >
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
И продолжал Иов возвышенную речь свою и сказал:
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
жив Бог, лишивший меня суда, и Вседержитель, огорчивший душу мою,
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
что, доколе еще дыхание мое во мне и дух Божий в ноздрях моих,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
не скажут уста мои неправды, и язык мой не произнесет лжи!
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
Далек я от того, чтобы признать вас справедливыми; доколе не умру, не уступлю непорочности моей.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
Крепко держал я правду мою и не опущу ее; не укорит меня сердце мое во все дни мои.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Враг мой будет, как нечестивец, и восстающий на меня, как беззаконник.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
Ибо какая надежда лицемеру, когда возьмет, когда исторгнет Бог душу его?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Услышит ли Бог вопль его, когда придет на него беда?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Будет ли он утешаться Вседержителем и призывать Бога во всякое время?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
Возвещу вам, что в руке Божией; что у Вседержителя, не скрою.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Вот, все вы и сами видели; и для чего вы столько пустословите?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
Вот доля человеку беззаконному от Бога, и наследие, какое получают от Вседержителя притеснители.
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
Если умножаются сыновья его, то под меч; и потомки его не насытятся хлебом.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
Оставшихся по нем смерть низведет во гроб, и вдовы их “не будут плакать.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
Если он наберет кучи серебра, как праха, и наготовит одежд, как брение,
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
то он наготовит, а одеваться будет праведник, и серебро получит себе на долю беспорочный.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
Он строит, как моль, дом свой и, как сторож, делает себе шалаш;
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
ложится спать богачом и таким не встанет; открывает глаза свои, и он уже не тот.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Как воды, постигнут его ужасы; в ночи похитит его буря.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
Поднимет его восточный ветер и понесет, и он быстро побежит от него.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
Устремится на него и не пощадит, как бы он ни силился убежать от руки его.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
Всплеснут о нем руками и посвищут над ним с места его!